ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

29 листопада 2005 р.                                                                                   

№ 97/9-2005  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Шульги О.Ф.

суддів

Семчука В.В.

Козир Т.П.

розглянувши касаційну скаргу

ЗАТ “Сільськогоподарського риболовецько-промислового підприємства “Лютіж”

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  29  серпня 2005 року

у справі                                       №97/9-2005

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Сільськогоподарського риболовецько-промислового підприємства “Лютіж” (далі –Підприємство)

до


за участю 3-іх осіб

товариства з обмеженою відповідальністю “Аква світ” (далі - Товариство)

Сатаненко М.М.

Приватного нотаріуса Голуб Л.А.

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу


за участю представників:

позивача: Шарких С.В., Кучерявий Л.Г.;

відповідача: Захаркевич Т.С.;

третіх осіб: не  з’явились;


                                                           встановив:


Підприємство звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства  про визнання недійсним договору купівлі-продажу рибоприймальної дільниці від 21 травня 2004 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 19 квітня 2005 року (суддя Євграфова Є.П.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір купівлі-продажу рибоприймальної дільниці від 21 травня 2004 року, укладеного між Товариством та Підприємством.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2005 року (судді Конюшко К.В., Мамонтова О.М., Мостова Г.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 21 травня 2004 року між Підприємством та Товариством укладено Договір купівлі-продажу рибоприймальної дільниці, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Глібівка, вул. Лесі Українки,1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за №3234.

Договір від імені підприємства підписано головою правління –Сатаненко М.М.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що голова правління був не уповноважений підписувати Договір купівлі-продажу.

Апеляційним господарським судом встановлено, що з розділу ІХ, п.9.1 Статуту Підприємства, затвердженого рішенням загальних зборів засновників від 14 березня 2000 року (протокол №1), голова правління діє без довіреності від імені Підприємства в межах своєї компетенції... розпоряджається майном та коштами товариства.

В п.9.1. Статуту Підприємства наведено перелік функцій, повноважень та компетенція голови правління. Зокрема, голова правління: “...розпоряджається майном і коштами товариства... представляє Підприємство у відносинах з вітчизняними та зарубіжними юридичними особами та громадянами, укладає договори, вчиняє інші юридичні дії...”. Дане положення Статуту кореспондується з ч.1 ст.48 Закону України “Про господарські товариства”.

Отже, апеляційний господарський суд встановив, що голова правління при укладенні договору діяв в межах своїх повноважень.   

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд підставно прийняв постанову про відмову в задоволенні позову.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно застосував норми процесуального та матеріального права.

Як наслідок, прийнята у справі постанова відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями.

Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на приписи ст.1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України



ПОСТАНОВИВ:


          Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Сільськогосподарське риболовецько-промислове підприємство “Лютіж” залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2005 року  у справі №97/9-2005 залишити без змін.



Дата відправки

 09.12.2005