ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

17 липня 2007 р.                                                                                   

№ 21/518  


  Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Славія-TV", м. Київ (далі –ПП "ТРК "Славія-TV")

на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2007

зі справи № 21/518

за позовом ПП "ТРК "Славія-ТV"

до закритого акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр –СТБ",                     м. Київ (далі –ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі –Державний департамент інтелектуальної власності),

про заборону вчинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, та

зустрічним позовом ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ"

до ПП "ТРК "Славія-ТV"  та

Державного департаменту інтелектуальної власності

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, визнання майнових прав інтелектуальної власності і заборону вчинення дій, що порушують права інтелектуальної власності.

Судове засідання проведено за участю представників:

ПП "ТРК "Славія-ТV" –Ховхуна Ю.Е.,

ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ" –Іонової Ю.Ю., Корнієнко М.К.,

Державного департаменту інтелектуальної власності –не з'яв.


За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України


ВСТАНОВИВ:


ПП "ТРК "Славія-TV" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" про:

визнання загальновідомими зазначених у позовній заяві обставин і фактів щодо порушення відповідачем прав  інтелектуальної власності  на знак для  товарів  і  послуг  "СТБ" і звільнення позивача від обов'язку їх доказування;

заборону відповідачу вчиняти дії, пов'язані з використанням у своїй діяльності товарів і послуг, перелік яких зазначено у свідоцтві України на знак для товарів і послуг "СТБ" від 15.12.2000 № 17863;

зобов’язання відповідача опублікувати в засобах масової інформації, що розповсюджуються на всій території України, за свій рахунок протягом 10 календарних днів від дня набрання чинності рішенням суду відомості про зазначене у позовній заяві порушення прав  інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо цього порушення.

  ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" звернулось до ПП "ТРК "Славія-TV" та Державного департаменту інтелектуальної власності з зустрічним позовом, в якому просило:

визнати за ним виключне майнове право на комерційне (фірмове) найменування "СТБ"; визнати за ним виключне майнове право на добре відомий знак для товарів і послуг "СТБ" (словесне позначення) стосовно послуг 35 (рекламування), 38 (телевізійне мовлення) та 41 (розваги, готування телевізійних програм) класів Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг (далі –МКТП) із датою пріоритету 01.07.1997;

визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг "СТБ" від 15.12.2000 № 17863, видане Державним департаментом інтелектуальної власності на ім'я ПП "ТРК "Славія-TV" для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП;  

зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг №17863 повністю та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";

заборонити  "ПП "ТРК "Славія-TV" використовувати позначення "СТБ" у його господарській діяльності для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2006 (суддя Шевченко Е.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов  задоволено частково:

- визнано добре відомим знак для товарів і послуг "СТБ" (словесне позначення), який належить ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ", стосовно послуг 35 (рекламування), 38 (телевізійне мовлення) та 41 (розваги, готування телевізійних програм) класів МКТП станом на 01.07.1997;

- визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг "СТБ" №17863, видане на ім’я "ПП "ТРК "Славія-TV" (для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП);

- зобов’язано Державний департамент інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг №17863 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- заборонено позивачеві використовувати позначення "СТБ" у його господарській діяльності для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП;

- стягнуто з "ПП "ТРК "Славія-TV" на користь ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7000 грн. витрат за проведення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності.

У задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 (колегія суддів у складі: суддя Григорович О.М. –головуючий, судді               Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 21/518 змінено; зустрічний позов  ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" задоволено повністю:

- визнано за ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ" виключне майнове право на комерційне (фірмове) найменування "СТБ";

- визнано за ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" виключне майнове право на добре відомий знак для товарів і послуг  "СТБ" (словесне позначення)  стосовно послуг 35 (рекламування),  38 (телевізійне мовлення) та 41 (розваги, готування телевізійних програм) класів МКТП станом на 01.07.1997;

- визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг "СТБ" № 17863, видане на ім’я ПП "ТРК "Славія-TV" для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП;

- зобов’язано Державний департамент інтелектуальної власності внести відповідні зміни до Державного реєстру на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг №17863 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- заборонено ПП "ТРК "Славія-TV" використовувати позначення "СТБ" у його господарській діяльності для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП;

- стягнуто з ПП "ТРК "Славія-TV" на користь ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ" 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 7000 грн. витрат на проведення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності та 42, 50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

ПП "ТРК "Славія-TV" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким "апеляційну  скаргу ПП "ТРК "Славія-TV" задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ"  залишити без задоволення". Скаргу мотивовано тим, що висновки суду є помилковими, оскільки позивач за первісним позовом розпочав використовувати своє фірмове найменування раніше дати подання заявки на реєстрацію позначення “СТБ” (09.07.1997), а також раніше використання фірмового найменування відповідачем (29.05.1997); отже, ПП "ТРК "Славія-TV" має пріоритет щодо   використання такого фірмового найменування та пріоритет  на знак для товарів і послуг за свідоцтвом №17863.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ" заперечує проти доводів скарги і просить постанову Київського апеляційного суду від  02.04.2007 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено:

- товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Міжнародний Медіа Центр" створено новий телевізійний канал "СТБ". Трансляція каналу розпочалася 02.06.1997. Як логотип телеканалу "СТБ" в правому верхньому куті телевізійного зображення до грудня 2004 року використовувалося комбіноване позначення "СТБ" у вигляді, зареєстрованому для товарів і послуг 09, 35, 38, 41 і 42 класів МКТП відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг           № 20923 (дата подання заявки –04.11.1997; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва –15.10.2001);

- початку виходу в ефір телеканалу "СТБ" передувала низка рекламних повідомлень та оголошень. Так, згідно з листом Українського Незалежного Інформаційного Агентства Новин від 07.12.2005 "згадка про телеканал "СТБ" була в новині інформаційного агентства УНІАН від 29.05.1997 о 15:15";

- згідно з листом державного підприємства "Київський радіотелевізійний передавальний центр" від 13.11.2006 № 307  телеканал "СТБ" розпочав мовлення з 02.06.1997 в тестовому режимі, з 01.07.1997 –у повноцінному режимі;

- 18.06.1997 Радянською районною державною адміністрацією м. Києва було здійснено державну реєстрацію реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Міжнародний Медіа Центр" у ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ";

- 09.07.1997 ПП "ТРК "Славія-TV" подано заявку на реєстрацію позначення "СТБ" як знака для товарів і послуг, за результатами розгляду якої видано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 17863 для послуг 35, 38 і 39 класів МКТП (дата публікації відповідних відомостей –15.12.2000);

- у грудні 2004 року для ідентифікації свого телевізійного каналу ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ" почало використовувати комбіноване позначення "С", зареєстроване як знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 55505 для товарів і послуг 35, 38 і 41 класів МКТП (дата подання заявки –04.11.1997; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва –15.10.2001);

- протягом всього часу трансляції телеканалу "СТБ", виробником і власником якого є  ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ", інформація про його телевізійні програми регулярно та безперервно публікується у ряді загальнодержавних та регіональних друкованих засобів масової інформації (приблизно 70-80 видань загальним тиражем 3 200 000 примірників);

- у березні 1999 року відповідач за первісним позовом відкрив і постійно підтримує веб-сайт належного йому телевізійного каналу "СТБ"; у грудні 2004 року веб-сайт було оновлено та розташовано за адресою: http://www.stb.ua;

- згідно з даними маркетингового дослідження, проведеного компанією ГФК-Українські опитування та дослідження ринку абревіатура "СТБ" має стійку асоціацію з телеканалом "СТБ";

- рішенням Вишгородського районного суду від 30.06.2006 зі справи                  № 1/2-1425 за позовом ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ" до Зайцева Андрія Євгеновича та Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання знаків для товарів і послуг добре відомими в Україні, припинення порушення майнових прав власника знаків для товарів і послуг і спонукання до вчинення дій:

словесне позначення "СТБ", власником якого є ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр –СТБ", визнано добре відомим знаком для товарів і послуг стосовно послуг 35, 38 і 41 класів МКТП станом на 01.07.1997;   

комбіноване позначення "С" визнано добре відомим знаком для товарів і послуг стосовно послуг 35, 38 та 41 класів МКТП станом на 01.12.2004;

Державний департамент інтелектуальної власності зобов’язано опублікувати відомості про визнання словесного позначення “СТБ” та комбінованого позначення “С” добре відомими знаками для товарів і послуг в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

- відповідно до висновку судової експертизи об'єктів  інтелектуальної власності  від 04.07.2006 №164, проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Академії правових наук України:

до складу комерційного (фірмового) найменування ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр-СТБ” входять наступні складові: 1) організаційно-правова форма (“Закрите акціонерне товариство”); 2) галузь діяльності (“Міжнародний Медіа Центр”); 3) індивідуалізуюче (дистинктивне) позначення (“СТБ”). Позначення "СТБ" є розрізняльною частиною зареєстрованого фірмового найменування ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр-СТБ”;  

фірмове найменування відповідача є відомим в Україні в сфері надання послуг телемовлення і реклами. Датою набуття відомості фірмовим найменуванням можна вважати травень 1997 року;

позначення "СТБ" як засіб індивідуалізації фірмового найменування відповідача під час фактичного і тривалого використання набуло розрізняльної здатності. Датою виникнення розрізняльної здатності можна вважати дату першого повідомлення в ефірі у новинах інформаційного агентства УНІАН від 29.05.1997 та дату першої публікації в газеті "Говорить і показує Україна" від 29.05.1997;

позначення "СТБ", що охороняється за свідоцтвом №17863, є тотожним з фірмовим найменуванням відповідача настільки, що їх можна сплутати;

ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" у своїй діяльності використовує позначення у вигляді буквосполучення "СТБ", яке схоже зі знаком за свідоцтвом № 17863, але відрізняється за елементами зображення: - стилізованим зображенням літери "С" в сукупності з літерами "ТБ", які в цілому не змінюють відмітності знаку.

Згідно зі статтею 90 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Аналогічні норми щодо реєстрації найменування юридичної особи внаслідок державної реєстрації містилися і в положеннях законодавства, чинного станом на 1997 рік, зокрема, в статтях 6, 9 Закону України "Про підприємства в Україні" та в статтях 2, 8 Закону України "Про підприємництво".

Відповідно до частин першої та другої статті 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Отже, з аналізу статті 489 ЦК України вбачається, що для комерційного (фірмового) найменування не встановлено будь-яких додаткових вимог щодо його складу, окрім тих, що випливають безпосередньо із цього терміну: тобто, що комерційним (фірмовим) найменуванням може бути індивідуалізуюче (розрізняльне) позначення, яке фактично використовується юридичною особою у комерційній (господарській) діяльності для вирізнення свого підприємства  з-поміж інших осіб.

Частиною першою статті 490 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі заборонити таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач є власником права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування "СТБ", яке стало відомим в Україні в сфері надання послуг телемовлення і реклами з травня 1997 року.

Статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, яка набрала чинності для України 25.12.1991 (далі –Паризька конвенція), передбачено, що знак визнається загальновідомим за визначенням компетентного органу.

Відповідно до статті 1 Спільних рекомендації відносно положень про охорону загальновідомих знаків, прийнятих Асамблеєю Паризького союзу з охорони промислової власності та Генеральною Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на 34-й серії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29.09.1999, таким компетентним органом є адміністративний або судовий орган, котрий наділений повноваженнями робити висновок про те, чи є знак загальновідомим.

За приписами частини четвертої статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2006 у справі №1/2-425 відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції словесне позначення "СТБ" визнано добре відомим знаком для товарів і послуг стосовно послуг 35, 38  та 41 класів МКТП станом на 01.07.1997. Давши належну оцінку наведеному фактові, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що на момент подання ПП "ТРК "Славія-TV" заявки на реєстрацію позначення "СТБ" (09.07.1997) словесне позначення відповідача "СТБ" вже було добре відомим знаком для товарів і послуг у сфері надання послуг телемовлення і реклами, які відносяться до 35 та 38 класів МКТП.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі-Закон) правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону  не можуть одержати правову охорону позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції.

Відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції відхиляється або визнається недійсною реєстрація і забороняється застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.

У статті 25  Закону зазначено про те, що охорона  прав  на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею  6  Паризької  конвенції  та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. З  дати,  на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні,  йому надається правова охорона така  сама,  якби  цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється  також  на  товари  і  послуги,  що  не споріднені з тими,  для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких  товарів і  послуг  вказуватиме  на  зв'язок  між  ними  та власником добре відомого знака і його  інтересам,  ймовірно,  буде  завдано  шкоди таким використанням.

Отже, визнання знака для товарів і послуг добре відомим ніяк не пов'язується з реєстрацією такого знака,  а тому навіть за відсутності його подальшої реєстрації такому знаку надається правова охорона така сама, якби він  був заявлений на реєстрацію в Україні.

Згідно з підпунктом а пункту 1 статті 19 Закону свідоцтво України на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає за можливе погодитися з висновком попередніх судових інстанцій про те, що позначення "СТБ", зареєстроване за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг "СТБ" від 15.12.2000 № 17863, не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим статтею 6 Закону, а тому таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним повністю.

Пунктом 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту немайнового або майнового права та інтересу може бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно з частиною першою статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

- право на використання торговельної марки;

- виключне право дозволяти використання торговельної марки;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Оскільки, як встановлено господарським судом міста Києва і Київським апеляційним господарським судом,  знак для товарів і послуг “СТБ” (свідоцтво №17863) не відповідає умовам надання правової охорони, то використання ПП "ТРК "Славія-TV" позначення "СТБ" у своїй діяльності порушує права ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ", якому належать права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування “СТБ” та добре відомий знак для товарів і послуг “СТБ” (свідоцтво № 20923). Отже, господарські суди правомірно зодовольнили позовну вимогу про заборону ПП "ТРК "Славія- TV" використовувати позначення "СТБ" у його господарській діяльності для послуг 35, 38 та 39 класів МКТП.

Посилання ПП "ТРК "Славія-TV" на те, що воно має пріоритет на використання фірмового найменування, розрізняльною частиною якого є позначення "СТБ", обґрунтовано не взяті до уваги попередніми судовими інстанціями, оскільки позначення "СТБ" не є фірмовим (комерційним) найменуванням позивача за первісним позовом.

Також одним із способів захисту оспорюваного права згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 ЦК України є його визнання.

У статті 20 ЦК України зазначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною першою  статті  432  ЦК України передбачено,  що кожна особа  має  право  звернутися  до  суду  за захистом  свого  права інтелектуальної  власності  відповідно  до статті 16 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного судові інстанції правомірно визнали вимоги ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" про визнання його виключного майнового права на комерційне найменування "СТБ" та добре відомий знак для товарів і послуг "СТБ" стосовно послуг 35,38 та 41 класів МКТП такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, а тому й не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційної інстанції з даної справи.

При цьому доводи касаційної скарги, що стосуються встановлення судовими обставин справи та оцінки поданих доказів, Вищий господарський суд України відхиляє з огляду на положення частини другої статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду з даної справи відповідає встановленим судовими інстанціями фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями  1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України           


ПОСТАНОВИВ:


Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 зі справи № 21/518 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Славія-TV" –без задоволення.



Суддя                                                                                                  В. Селіваненко



Суддя                І. Бенедисюк



Суддя                                                                                                  Б. Львов