ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 06 лютого 2008 р.                                                                                    

№ 21/207-07-6895  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир Т. П. - головуючого, Мележик Н. І., Подоляк О. А., за участю представників сторін: позивача –Петрука В. П. дов. № ГО-07/150 від 28.09.2007 року, Стовбура О. О. дов. № ГО –08/01 від 02.01.2008 року, відповідача –Зуба Б. В. дов. від 05.11.2007 року,

розглянувши касаційну скаргу ЗАТ «Страхова група «ТАС»на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року у справі за позовом ЗАТ «Страхова група «ТАС»до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хлібороб»про визнання недійсним договору страхування,


УСТАНОВИВ:

          У серпні 2007 року ЗАТ «Страхова група «ТАС»звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хлібороб»про визнання недійсним договору страхування №0120272121 від 15 травня 2007 року.

          Позов обґрунтував тим, що особа, яка підписала спірний договір від імені позивача, вийшла за межі наданих йому повноважень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2007 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір № 0120272121 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, укладений 15 травня 2007 року між ЗАТ «Страхова група «ТАС»та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Хлібороб».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року рішення суду скасовано.

У позові відмовлено.

          У касаційній скарзі страхова група «ТАС»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. ст. 203 ч.1, 3, 5, 215 ч.1, 3, 216, 241,  998 ч.2 ЦК України та порушення ст.ст.43, 101 ГПК України.

          Заявник наполягає на недійсності угоди у зв’язку з відсутністю повноважень на її укладення у представника позивача Биця Ю. М.

          У відзиві на касаційну скаргу відповідач не визнає її і просить відхилити.

          Вважає постанову суду апеляційної інстанції законною і обґрунтованою.

         У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв’язку з заміною представника.

          Клопотання судом касаційної інстанції відхилено як необґрунтоване.  

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку  здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як встановлено судом, 15 травня 2007 року між сторонами укладено договір № 0120272121 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, за яким страхувальник –відповідач зобов’язався сплатити страхових платіж та виконувати інші умови цього договору, а страховик –позивач зобов’язався відшкодувати страхувальнику збитки, які будуть заподіяні страхувальнику  внаслідок настання страхового випадку згідно з умовами та в порядку, визначеними цим договором та правилами страхування.

Договір укладається на підставі заяви про страхування, карти –схеми сівозмін полів, технологічної карти, довідки про урожайність, копії свідоцтва якості посівного матеріалу, які надаються страхувальником страховику та є невід’ємними додатками до цього договору.

Обов’язковою умовою підтвердження інформації, наданої страхувальником в заяві на страхування, є підписання первинного акту огляду стану (сходів) посівів культури.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм сільськогосподарських культур, що належать страхувальнику на праві власності або знаходяться в його розпорядженні на правах оренди.

На умовах цього договору застрахований майбутній врожай гороху на полях, що перебувають за адресою: с.Чорна  Красноокнянського району Одеської області, землі СВК «Хлібороб».

Згідно п.п. 3.1- 3.2 вказаного договору страховими ризиками за ним є неотримання врожаю у зв’язку з його повною або частковою загибеллю чи пошкодженням внаслідок прямої дії: весняних заморозків (ожеледі, вимерзання), граду, землетрусу, лавини, земельного зсуву, земельного або земельно-водного селю, пожежі внаслідок стихійного лиха, бурі, урагану через відсутність опадів, бурану, зливи, повені, паводку, посухи, нестачі води у зрошувальних каналах, протиправних дій третіх осіб стосовно посівів.

П. 3.2 договору містить визначення термінів страхових ризиків.

Страховим випадком, за п.3.3 вказаного договору, визнається заподіяння прямих збитків майновим інтересам страхувальника,  пов’язаних з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур в результаті настання страхових ризиків, визначених п.3.1 цього договору, та у зв’язку з яким наступає зобов’язання страховика  сплатити страхове відшкодування страхувальнику або призначеній ним особі, яка може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку (вигодонабувач).

Страхова сума визначена на підставі п.п. 5.2., 5.3., 6.3., 6.4. договору загалом в розмірі 1779602 гривні 00 коп.

Страховий платіж за договором склав 62286 гривень 07 коп.

За умовами договору страховий платіж страхувальник повинен перерахувати страховику в строк до 00 год. 00 хв. 15 травня 2007 року.

Сплата страхового платежу підтверджується випискою АКБ «ТАС –Комерцбанк»від 21 травня 2007 року по особовому рахунку СВК «Хлібороб».

Від імені позивача договір підписаний директором Бицем Ю. М., який діяв на підставі довіреності № 04-05/314 від 27 квітня 2007 року.

Биць Ю. М. прийнятий директором Південної регіональної дирекції ЗАТ «Страхова група «ТАС»з 4 травня 2007 року на підставі наказу № 274-к від 27 квітня 2007 року.

Згідно Положення про Південну регіональну дирекцію ЗАТ «Страхова група «ТАС»Південна регіональна дирекція ЗАТ «Страхова група «ТАС»є не юридичною особою, а територіально відокремленим підрозділом юридичної особи –позивача, діє від імені ЗАТ «Страхова група «ТАС»в межах повноважень, передбачених Статутом товариства та цим Положенням. Всі рішення органів управління позивача є обов’язковими для виконання Південною регіональною дирекцією ЗАТ «Страхова група «ТАС».

Повноваження директора, зокрема Биця Ю. М., визначені пунктами 6.1., 6.3.12., 3.15 Положення про Південну регіональну дирекцію ЗАТ «Страхова група «ТАС», за якими управління поточною діяльністю Дирекції здійснює її директор, який діє на підставі цього Положення та довіреності, наданої йому ЗАТ «Страхова група «ТАС».

Діяльність Південної регіональної дирекції ЗАТ «Страхова група «ТАС»спрямовується та координується юридичною особою.  

Директор Південної регіональної дирекції ЗАТ «Страхова група «ТАС»укладає з юридичними та фізичними особами України договори, у тому числі страхування, перестрахування, купівлі-продажу, доручення, оренди, інші господарські договори та вчинює інші правочини, передбачені законодавством України, в межах наданих товариством повноважень.

Згідно довіреності № 04-05/314 від 27 квітня 2007 року директор Південної регіональної  дирекції ЗАТ «Страхова група «ТАС»Биць Ю. М. уповноважений від імені ЗАТ «Страхова група «ТАС»представляти інтереси цього товариства в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях будь-яких форм власності, господарювання та галузевої належності, а також перед фізичними особами, з питань, пов’язаних з діяльністю Південної регіональної дирекції, в межах повноважень, наданих Положенням про Дирекцію.

Для виконання представницьких функцій за цією довіреністю Бицю Ю. М. як директору Південної регіональної Дирекції надано право укладати (розривати) та підписувати договори страхування відповідно до ліцензій на право здійснення страхової діяльності, правил та умов страхування, в тому числі договори страхування, максимальна страхова сума за якими перевищує встановлену цією довіреністю за умови письмового погодження уповноваженими представниками товариства (шляхом отримання дозволу), зокрема, договір страхування ризиків аграрного товаровиробника, максимальний розмір суми якого не перевищує 400000 гривень 00коп.  

Також місцевим господарським судом встановлено, що директор Південної регіональної Дирекції уклав спірний договір, не одержавши на це відповідного дозволу від позивача, як цього вимагала видана йому довіреність.

Цей факт не спростовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.ст. 352, 355 ГК України загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування… визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 979 ЦК України та ст.354 ГК України за договором страхування одна сторона (страховик)  зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі  та виконувати інші умови договору.

За правилом ст.998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою

Статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтями 202, 203, 207 ЦК України дано визначення правочину і встановлено, що зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, повно встановив обставини справи, перевірив всі доводи сторін, дослідив і оцінив всі надані ними доказами, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до юридично вірного висновку про відсутність у Биця Ю. М. повноважень на укладення спірної угоди від імені позивача і обґрунтовано визнав спірний договір недійсним.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, прийшов до юридично помилкового висновку щодо наступного схвалення спірної угоди позивачем, підтвердивши факт укладення вказаного договору з перевищенням повноважень і не спростувавши факту надходження коштів саме на рахунок відокремленого підрозділу –Південної регіональної Дирекції, відкритий в АКБ «ТАС - Комерцбанк».

Проте, цей висновок суду не відповідає вимогам ст. 241 ЦК України, яка визначає умовою визнання дійсності угоди, укладеної з перевищенням повноважень, подальше схвалення такої угоди саме юридичною особою, а не її територіальним відокремленим підрозділом, керівник якого діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

З огляду на викладене, постанову суду апеляційної інстанції визнати законною не можна, тому вона підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області законне і обґрунтоване, а тому зміні не підлягає.

Керуючись  ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд



                           П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року.

Рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2007 року залишити без зміни.


Головуючий                                                            Т. Козир


          Судді                                                                        Н. Мележик


                                                                                           О. Подоляк