ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 15 грудня 2009 р.                                                                                    

№ 13/126пд  


Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ,

на рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2009

та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.08.2009

зі справи № 13/126пд

за позовом об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі –Підприємство)

до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Трейд-Експрес" (далі –Товариство), м. Первомайськ Луганської області,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - асоціація "Укртелемережа", м. Донецьк,

товариство з обмеженою відповідальністю "Нова телевізійна група" (далі –ТОВ "Нова телевізійна група"), м. Київ,  

про зобов'язання укласти договір,

за участю представників:

позивача –Калениченка П.А., Неволіної А.Ю.,

відповідача –Єфименка В.В., Лебідя С.В.,

асоціація "Укртелемережа" –не з’явився,

ТОВ "Нова телевізійна група" –Яременко Л.С.,


ВСТАНОВИВ:


Підприємство звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про зобов'язання Товариства укласти з ним договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах, відеограмах виконань, фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників.

Рішенням названого суду від 16.07.2009 (колегія суддів у складі: Яресько Б.В. –головуючий суддя, судді Мінська Т.М., Пономаренко Є.Ю.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. –головуючий суддя, судді Бородіна Л.І., Перлов Д.Ю.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано необов'язковістю укладення зазначеного договору та невикористанням відповідачем спірних об’єктів суміжних прав.  

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та письмових поясненнях до неї Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.  

Товариство подало відзив (пояснення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів, та просило у задоволенні касаційної скарги відмовити.   

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх представників учасників, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Підприємство є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань, зокрема, шляхом їх публічного сповіщення в ефір та по проводах (через кабель), що підтверджується відповідними свідоцтвами від 07.10.2003 № 2 та від 02.04.2009 № 6/У0 (т. 1, а.с. 21, т. 2, а.с. 68);

- Товариство має ліцензію провайдера програмної послуги та надає програмні послуги абонентам з перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

- Товариство розповсюджує телепрограми, одержані за договорами від ТОВ "Нова телевізійна група" та асоціації "Укртелемережа";

- Підприємство 10.02.2009 звернулося до Товариства з пропозицією укласти договір № 01-09/02/09/К про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах, відеограмах виконань, фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників (т. 1, а.с. 13-17);

- Товариство проект договору не підписало.

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Частинами другою і третьою цієї ж статті встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень зі справи) затверджено Розмір, порядок та умови виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку він визначає процедуру нарахування і виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань без згоди осіб, які відповідно до законодавства про авторське право і суміжні права можуть управляти майновими правами на зазначені об'єкти суміжних прав, а також процедуру розподілу (виплати) зібраної винагороди (роялті) між зазначеними особами.

За приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань належать юридичні особи, у тому числі державні та комунальні телерадіоорганізації, які здійснюють публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зазначених об'єктів суміжних прав у передачах ефірного, супутникового, кабельного телебачення та радіомовлення або через Інтернет, зокрема, провайдери програмної послуги, а також інші суб'єкти господарювання.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.

Існування договору вимагала й редакція Порядку, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку щодо необов’язковості укладення Товариством зазначеного договору.

При цьому як місцевий, так і апеляційний господарські суди безпідставно залишили поза увагою те, що включення фонограм і відеограм до складу таких об’єктів суміжних прав, як передачі (програми) організацій мовлення, не позбавляє фонограми і відеограми статусу самостійних об'єктів суміжних прав, суб’єкти прав на які (виконавці творів, виробники фонограм і відеограм) також мають право на одержання відповідної винагороди (статті 35, 36, 37, 39, 40, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Водночас ні місцевий, ані апеляційний господарські суди:

- не встановили, чи має відповідач угоди, які дозволяли б йому використовувати й фонограми і відеограми, а не лише передачі (програми) організацій мовлення чи об’єкти авторського права;

- не встановили фактичні обставини, пов’язані зі сплатою відповідачем винагороди виконавцям та виробникам фонограм і відеограм як суб’єктам суміжних прав (зокрема, чи відбуваються виплати взагалі);

- не з’ясували в повному обсязі фактичні обставини, пов’язані з наявністю у позивача права вимагати укладання згаданого договору саме з ним: не встановили вичерпного переліку уповноважених організацій у відповідній сфері (шляхом витребування необхідних відомостей у Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України); за наявності й інших (крім позивача) уповноважених організацій не дослідили їх статутні повноваження та зміст свідоцтв про визначення цих організацій колективного управління уповноваженими організаціями; не з'ясували і не дослідили критерії та підстави розподілу сфер діяльності між цими уповноваженими організаціями;  

- не з'ясували усі істотні умови запропонованого позивачем договору та не дослідили доводи і заперечення сторін щодо кожної з них.    

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України  


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2009 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 зі справи № 13/126пд скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.



Суддя                В.Селіваненко


Суддя                                                                                               І.Бенедисюк


Суддя                                                                                                Б.Львов