ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 07 грудня 2010 р.                                                                                    

№ 10/123-09/6  


Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ,

на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2009

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2010

зі справи № 10/123-09/6

за позовом об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі –Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Крокус-1" (далі –Телерадіокомпанія), м. Біла Церква Київської області,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - дочірнє підприємство "Поверхность ТВ", м. Київ,

про зобов'язання укласти договір,

за участю представників:

позивача –Калениченка П.А., Турубарова О.І.,

відповідача –Коваленко Ю.О., Кучера А.В.,

третьої особи –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:


Підприємство звернулося до господарського суду Київської області з позовом про зобов'язання Телерадіокомпанії укласти з ним договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах, відеограмах виконань, фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 43 Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" (далі –Закон № 3792), статей 1, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", статей 154-155, 181, 187 Господарського кодексу України (далі –ГК України), статей 420, 426, 449, 454 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і положення Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 (далі –Порядок), мотивовано публічним сповіщенням (публічним повторним сповіщенням) Телерадіокомпанією шляхом ретрансляції програм телеканалу "World Fashion Channel" виконань, зафіксованих у фонограмах (відеограмах), відеограм, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2009 (суддя Маляренко А.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2010 (колегія суддів у складі: Фаловська І.М. –головуючий суддя, судді Мостова Г.І., Разіна Т.І.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Телерадіокомпанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.   

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті рішення зі справи місцевий суд з посиланням на приписи статті 43 Закону № 3792, статті 11 ЦК України та статті 187 ГК України виходив з того, що хоча Підприємство і є організацією колективного управління, уповноваженою (свідоцтво від 02.04.2009 № 6/УО) здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного сповіщення в ефір та по проводах (через кабель), але чинне законодавство не встановлює обов'язковості укладення згаданого договору.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 43 Закону № 3792, статті 179 ГК України та пунктів 1, 3, 4 розділу ІІ Порядку відмову в задоволенні позову Підприємства мотивував тим, що, дійсно, Телерадіокомпанія є суб’єктом комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, а укладення зазначеного договору відповідно до вимог закону є обов’язковим, але: позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту; запропонований Підприємством проект договору не відповідає приписам статті 43 Закону № 3792 щодо збору винагороди за будь-яке публічне сповіщення, а не лише за сповіщення без згоди виробників фонограм (відеограм) і виконавців; законодавець не визначив переліку істотних умов для даного виду договорів; укладення спірного договору має відбуватися шляхом обміну сторонами пропозиціями та погодженням ними усіх істотних умов.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача укласти згаданий договір.

За змістом статей 450, 452, 453, 454 ЦК України, статей 36, 37, 39, 40, 42, 43 Закону № 3792: право на використання об’єкта суміжних прав (зокрема, виконання, фонограми, відеограми тощо) належить відповідному правовласнику (виконавцеві, виробникові фонограми та/або відеограми чи особі, якій відповідні права передані у встановленому порядку); використання об’єктів суміжних прав здійснюється за згодою правовласників; у випадках, передбачених законом, допускається пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників без згоди відповідних правовласників, але з виплатою їм винагороди; збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються уповноваженими організаціями колективного управління.

Відповідно до приписів статей 1, 43 Закону № 3792 і розділу ІІ Порядку, Телерадіокомпанія підпадає під визначення суб’єкта комерційного використання фонограм і відеограм, яке відбувається у формі публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) шляхом ретрансляції відповідних телепрограм.   

Обов’язковість укладення суб’єктом комерційного використання фонограм і відеограм відповідного договору про виплату винагороди встановлена частиною третьою статті 179 ГК України, статтею 43 Закону     № 3792 і пунктом 4 розділу ІІ названого Порядку (у чинній редакції).

Отже, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильних висновків про те, що відповідач є суб’єктом комерційного використання фонограм і відеограм, а обов’язковість укладення договору щодо виплати відповідної винагороди передбачена чинним законодавством.

Водночас посилання суду апеляційної інстанції на: неналежність обраного позивачем способу судового захисту; невідповідність запропонованого Підприємством проекту договору приписам статті 43 Закону № 3792; відсутність законодавчого визначення істотних умов для даного виду договорів; необхідність укладення спірного договору шляхом обміну сторонами пропозиціями та погодженням ними усіх істотних умов, -

не можуть бути визнані належними та достатніми підставами для відмови в задоволенні даного позову Підприємства, оскільки:

- відповідач є суб’єктом комерційного використання фонограм і відеограм, а позивач – організацією колективного управління, уповноваженою на збір відповідної винагороди, що має здійснюватися на підставі договору, укладення якого згідно з приписами чинного законодавства є обов’язковим;

- звернення Підприємства до суду з приводу укладення договору відповідає приписам статей 15, 16 ЦК України та статей 179, 187 ГК України;

- відсутність законодавчого визначення переліку істотних умов для даного виду договорів (типової форми) не виключає можливості його укладення, виходячи із загальних положень (статті 179, 180 ГК України);

- попередніми судовими інстанціями встановлено, що Підприємство 28.03.2009 зверталося до Телерадіокомпанії з пропозицією укласти договір  № 01-26/03/09/К про виплату згаданої винагороди (що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 28.03.2009), але відповідач запропонований позивачем проект договору не підписав (стаття 181 ГК України);

- попередніми судовими інстанціями не встановлено наявності у Телерадіокомпанії дозволів правовласників (виконавців, виробників фонограм/відеограм) на публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань;

- ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не з’ясовано позиції відповідача щодо змісту запропонованого позивачем проекту договору (у тому числі й щодо його істотних умов) та не досліджено доводів і заперечень сторін, їх зауважень та пропозицій з цього приводу.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України  


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.08.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2010 зі справи № 10/123-09/6 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.


Суддя                                                                                                І.Бенедисюк


Суддя                                                                                                Б.Львов


Суддя                                                                                                В.Харченко