ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 19 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 20/130(10)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:


Т. Дроботової - головуючого


Н. Волковицької

Л.Рогач

за участю представників:

позивача

Оленчин Р.Б. - довіреність від 11.01.2011 р.

відповідача


не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

третьої особи

Джумурат В.М. –довіреність від 13.09.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Національної спілки художників України


на постанову

від 26.01.2011 р. Львівського апеляційного  господарського суду

у справі

№ 20/130(10) господарського суду Львівської області

за позовом

Національної спілки художників України

до      

Львівської міської ради

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергомонтаж"

про

визнання незаконним п.2, п. 3 ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 р. № 1051 та визнання недійсним договору оренди землі від 29.08.2007 р. за № Л-585.

В С Т А Н О В И В :

Національна спілка художників України звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, за участю третьої особи - ТОВ "Західенергомонтаж" (з урахуванням уточнень до позовної заяви том 1 а.с. 37-38) про:

- визнання незаконними пунктів 2, 3 ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 р. № 1051 "Про користування ТОВ "Західенергомонтаж" земельною ділянкою на вул. Мучній, 32 у м. Львові;

- визнання недійсним договору оренди землі за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ "Західенергомонтаж", зареєстрованого у Львівській міській раді 29.08.2007 р. за № Л-585.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 120, 123 Земельного кодексу України, статті 203, 215, 377 Цивільного кодексу України та статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" обґрунтовані тим, що оспорювана ухвала Львівської міської ради прийнята в порушення норм законодавства та порушує права позивача як землекористувача, оскільки, як зазначав позивач, рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 238 від 04.05.1967 року Львівській кераміко-скульптурній фабриці, яка була структурним підрозділом Художнього фонду УРСР, було відведено земельну ділянку на вул. Мучній у м. Львові.

06.01.1993 р. було зареєстровано колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика", яка є власністю Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

Свідоцтвом про право власності № П-678 від 11.07.2002 року, виданого на підставі Наказу Фонду державного майна України від 09.07.2002 року № 1211 "Щодо передачі нерухомого майна Кримської організації НСХУ та Львівської обласної організації НСХУ у власність Національної спілки художників України", виданим у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.1998 року "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам", визначено, що Національна спілка художників України є власником майна КП "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика".

Позивач посилаючись на приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України вважає, що до Національної спілки художників України перейшло право користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32.

Позивач також зазначив, що згідно із довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів від 30.12.2009 року № 40/391801-15, виданою на звернення ТОВ "Західенергомонтаж", фактичним користувачем земельної ділянки по вул. Мучній, 32 є Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. Національною спілкою художників України розпочато процедуру оформлення користування земельною ділянкою по вул. Мучній, 32 у м. Львові, що підтверджується Технічним завданням № 5906 від 25.10.2006 року.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 99 Земельного кодексу України, якою передбачено право власників або землекористувачів земельних ділянок вимагати встановлення земельних сервітутів, Національна спілка художників України зазначала, що листом від 09.10.2006 року № 09/10-06, Національна спілка художників України звернулась до начальника Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, в якому зазначалось, що актом узгодження меж користування земельної ділянки на місцевості порушується право земельного сервітуту (право проїзду зі сторони вул. Козланюка) та об'єкту нерухомості - резервуара води, належного Національній спілці художників України, який включений у межі користування земельною ділянкою ТОВ "Західенергомонтаж".

У відзиві на позовну заяву Львівська міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність та прийняття оспорюваної ухвали у відповідності до норм законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.11.2010 р. (суддя Фартушок Т.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог, зокрема, зазначаючи, що позивачем не надано доказів того, що будівлі, про які позивачем зазначалось у позовній заяві, знаходяться на земельній ділянці, переданій в користування ТОВ "Західенергомонтаж".

За апеляційною скаргою Національної спілки художників України Львівський апеляційний господарський суд (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 29.11.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.01.2011 р. залишив його без змін.

Національна спілка художників України подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою права позивача, внаслідок чого, Національна спілка художників України фактично втратила право користування земельною ділянкою без правових на це підстав, яка була відведена Львівській кераміко-скульптурній фабриці рішенням виконкому Львівської міської Ради трудящих від 04.05.1967 року № 238 та позбавлена права проходу чи проїзду до об'єктів та споруд, що належать Національній спілці художників України, за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, оскільки прохід чи проїзд можливий лише зі сторони земельної ділянки, яка оспорюваною Ухвалою Львівської міської ради передана в оренду на 10 років ТОВ "Західенергомонтаж".

 Заявник касаційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану Ухвалу Львівська міська рада не вжила необхідних заходів для перевірки поданої документації зі сторони ТОВ "Західенергомонтаж" та на підставі сфальсифікованого Акта встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості, про що Львівській міській раді було відомо з листа Національної спілки художників України від 09.10.2006 року, і Львівська міськрада прийняла рішення яким порушила права та інтереси Національної спілки художників України в частині користування земельною ділянкою та правом проходу чи проїзду до об'єктів права власності Національної спілки художників України, оскільки, як зазначив скаржник, з позивачем не було узгоджено межі проходу/проїзду.

Допустимість меж проходу/проїзду самостійно встановило ТОВ "Західенергомонтаж" шляхом встановлення бетонної огорожі по периметру своєї земельної ділянки, позбавивши позивача права доступу до належного йому нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляд справи, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 238 від 04.05.1967 р., вирішено відвести Львівській кераміко-скульптурній фабриці територію бувшого кар’єру Трамвайно-тролейбусного управління по вул. Мучній для розширення цехів фабрики з правом зносу будівель і споруд.

Відповідно до довідок Львівського міського управління земельних ресурсів № 40/391801-15 від 30.12.2005 р. та № 40/01-15/5090 від 20.10.2006 р., земельно-кадастрових даних, земельна ділянка на вул. Мучній, 32 у м. Львові знаходиться в межах земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні Львівської експериментально-скульптурної фабрики.

12.01.2006 р. між ТОВ "Західенергомонтаж" та КП "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" складено акт встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості, яким визначено межі землекористування (що проходить на місцевості згідно плану земельної ділянки, наведенного на зворотній стороні даного акту, по лінії від точки А до точки Б).

05.07.2007 р. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1051 "Про користування ТОВ "Західенергомонтаж" земельною ділянкою на вул. Мучній, 32 у м. Львові", відповідно до пунктів 2, 3. якої ухвалено: передати ТОВ "Західенергомонтаж" земельну ділянку площею 0,6435га на вул. Мучній, 32 в оренду терміном на 10 років для обслуговування складських будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони або іншого призначення за функцією використання –землі комерції; товариству з обмеженою відповідальністю "Західенергомонтаж" у місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію, угоду про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

29.08.2007 р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Західенергомонтаж" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32.

Я вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Національна спілка художників України про визнання незаконними пунктів 2, 3 ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 р. № 1051 "Про користування ТОВ "Західенергомонтаж" земельною ділянкою на вул. Мучній, 32 у м. Львові та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ "Західенергомонтаж", зареєстрованого у Львівській міській раді 29.08.2007 р. за № Л-585, з посиланням, зокрема, на приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України вказуючи на те, що до Національної спілки художників України перейшло право користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної було зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 р. "1058 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам", на яку посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, Фонду державного майна протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно  творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24.08.1991 р. згідно з правоустановчими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1; правоустановчими документами, за якими визначається належність нерухомого майна творчим спілкам колишнього Союзу РСР, вважати їх статути і положення, статути і положення творчих спілок України, підприємств, установ та організацій цих спілок, акти прийняття-передачі об'єктів, договори купівлі-продажу, а в разі необхідності інші документи - розподільні баланси, матеріали технічної інвентаризації тощо, оформлені в установленому порядку.

В додатку № 1 "Перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України", зазначена, в тому числі, Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика Художнього фонду УРСР, м. Львів, вул. Мучна, 32.

Відповідно до акта приймання-передачі від 09.07.2002 р. Фондом державного майна України передано Національній спілці художників України згідно переліку нерухоме майно Львівської експериментальної кераміко-скульпурної фабрики (будівлі та споруди, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32), що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 603706 від 21.05.2003 р.

Згідно частини 1 статті 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла станом на 09.07.2002 р.), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, тобто, суди дійшли висновку, що право власності на нерухоме майно Львівської експериментальної кераміко-скульпурної фабрики виникло у Національної спілки художників України з 09.07.2002 р.

Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права власності на об'єкти нерухомості) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач має у власності нерухомість, що розташована на спірній земельній ділянці та позивач звертався до Козинської селищної ради з клопотанням про вирішення питання для оренди даної земельної ділянки з подальшим її викупом та реалізації свого права передбаченого статтею 377 Цивільного кодексу України.   

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 27.01.2005 р. між Національною спілкою художників України (продавець) та ЗАТ  "Західенергомонтаж" (покупець) було укладено біржовий договір № 3-05/4, згідно якого продавець продав, а покупець купив будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, право власності на які підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6584317 від 23.02.2005 р.

Дійсність даного договору визнана рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2006 р. по справі № 1/1158-10/343.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами –землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом місцевого самоврядування є рада, що відповідно до закону наділена правом представляти інтереси територіальної громади й приймати від її імені рішення.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Міський голова укладає від імені територіальної громади, ради і її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради (пункт 43 частини 1 статті 26, пункт 16 частини 3 статті 42 вказаного Закону).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок,  що  перебувають у комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Наявність рішення  відповідного  органу  місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.   

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 вказаного Кодексу).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 вказаного Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені обставини щодо відсутності порушеного права Національної спілки художників України, недоведеність позивачем укладення договору оренди або вжиття ним необхідних заходів щодо отримання в оренду земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, наданою в користування ТОВ "Західенергомонтаж", а також наявність підстав для визнання незаконними пунктів 2, 3 ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 р. № 1051 "Про користування ТОВ "Західенергомонтаж" земельною ділянкою на вул. Мучній, 32 у м. Львові в розумінні, зокрема, статті 21 Цивільного кодексу України, і відповідно підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ "Західенергомонтаж".

При цьому, судами було зазначено, що позивачем не доведено, що будівлі, про які ним зазначається у позовній заяві, знаходяться на земельній ділянці, переданій в користування ТОВ "Західенергомонтаж", а КП "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" є самостійним суб’єктом господарювання, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі витягом з ЄДРПОУ серії АЕ № 105681, № 105682 а відтак, у разі порушення прав і охоронюваних законом інтересів, згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, може самостійно звертатись до господарського суду.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.      

Беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Стосовно доводів скаржника щодо того, що Львівською міськрадою було прийнято рішення, яким порушено права та інтереси Національної спілки художників України в частині користування земельною ділянкою та правом проходу чи проїзду до об'єктів права власності Національної спілки художників України, з посиланням при цьому на припис статті 99 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаною нормою встановлені види права земельного сервітуту, проте, вимоги щодо встановлення будь –якого х виду земельного сервітуту позивачем не заявлялись.   

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


П О С Т А Н О В И В :


Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 р. у справі № 20/130 (10) та рішення господарського суду Львівської області від 29.11.2010 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.




Головуючий суддя                                                                               Т. Дроботова


Судді:                                                                                                      Н. Волковицька

                                                                                                    

                                                                                              Л. Рогач