ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2011 р. | Справа № 12/344 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-фільм", м. Одеса (далі –ТОВ "Інтер-фільм")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011
зі справи № 12/344
за позовом ТОВ "Інтер-фільм"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Київські оптичні мережі", м. Київ (далі - ТОВ "Київські оптичні мережі")
про стягнення 477685,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача – Полози С.В., Греська О.П.,
відповідача –Закрасняного І.В., Дроздовича О.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2009 року ТОВ "Інтер-фільм" звернулося з позовом до ТОВ "Київські оптичні мережі" про стягнення 477685,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням авторських прав.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2010 (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Київські оптичні мережі" на користь ТОВ "Інтер-фільм" 477685,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 (колегія суддів у складі: суддя Борисенко І.В. –головуючий, судді Євсіков О.О., Шипко В.В.) вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.02.2011, а рішення господарського суду першої інстанції від 19.11.2010 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 32, 36, 104 ГПК України, ст.ст. 1, 15, 31, 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 1108 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 01.01.207 WARNER HOME VIDEO, відділенням WARNER BROS. HOME ENTERTAINMENT INC. (далі - Уорнер) та ТОВ "Інтер-фільм" (ліцензіат) було підписано ліцензію на відеодистрибуцію, відповідно до умов якої Уорнер передає ліцензіату на Україні, в Казахстані, Киргизстані і Білорусії, і лише на термін картин для кожної картини, ексклюзивні права і ліцензію на використання прав на дистрибуцію домашнього відео для дубльованих/обладнаних субтитрами тільки на російську та українську мови носіїв картин, підтверджених Уорнером.
Згідно з п. "b" розділу 4 названої ліцензії компанія Уорнер передала ліцензіату в якості частини прав на дистрибуцію домашнього відео наступні суміжні права: право використання імені, образу і голосу будь-якої людини, яка внесла свій внесок до картини, з метою рекламування або просування на ринку носіїв картин. Дійсно, що ці імена, образи та голоси не можуть бути використані для прямої чи непрямої назви будь-якого продукту, послуги чи товару, або заяви щодо того, що ця людина співпрацює або працює у ліцензіата.
Строк даної ліцензії починається 01.01.2007 та закінчується 31.12.2009.
Згідно з додатком № 2 та доповнення "А" додатку № 3 до ліцензії зазначені такі аудіовізуальні твори (фільми): "Подорож до центру Землі", "Тіло брехні" та "Будинок біля озера".
На вказані фільми Державною службою кінематографії України позивачу видані Державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатні посвідчення).
Відповідно до умов ліцензії ліцензіат повинен активно підтримувати високий рівень заходів безпеки, у відповідності до умов даної угоди, попереджувати будь-яке неофіційне виробництво, тиражування, торгівлю та перегляд носіїв картин.
На виконання названого пункту ліцензії, 18.12.2008 позивачем з ТОВ "Інтернет Копірайт Менеджмент" був укладений договір № 18/12, предметом якого є проведення перевірки з метою виявлення контрафактних (піратських) копій фільму, що розповсюджується в мережі Інтернет через веб-системи і/або веб-сервери, фіксування порушення авторських прав та вчинення юридичних дій, спрямованих на зупинення порушень авторських прав та/або відновлення порушеного веб-системами і/або веб-серверами авторського права замовника на фільм, переданий для захисту відповідно до завдання.
На підставі п. 3.1 договору від 18.12.2008 позивачем та ТОВ "Інтернет Копірайт Менеджмент" були підписані завдання № 5 та № 6 від 18.12.2008 про захист аудіовізуальних творів (фільмів) "Подорож до центру Землі", "Тіло брехні".
При виконанні зазначених завдань ТОВ "Інтернет Копірайт Менеджмент" було проведено огляд веб-сайту http://kievnet.ua (власником якого є відповідач), про що складені протоколи № 1 та № 2 від 26.03.2009 та протокол № 4 від 19.06.2009.
За результатами проведених дій позивачем було зроблено висновки про те, що будь-яка особа, яка має персональний комп’ютер (підключений до мережі Інтернет) може вільно зайти на веб-сторінку http://kievnet.ua (власником якої є відповідач) та, виконавши певну послідовність дій, може завантажити аудіовізуальні твори "Подорож до центру землі", "Будинок біля озера" та "Тіло брехні" та використати їх на власний розсуд.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відтворення аудіовізуальних творів "Подорож до центру землі", "Будинок біля озера" та "Тіло брехні" за допомогою веб-сторінки http://kievnet.ua є порушенням його авторських прав на дані аудіовізуальні твори щодо їх відтворення у розумінні ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права". У цьому зв’язку, позивач вважав, що оскільки зазначені аудіовізуальні твори були завантажені із веб-сайту відповідача http://kievnet.ua користувачами мережі Інтернет 7349 разів та оскільки згідно з довідкою позивача від 01.01.2009 середня вартість одного DVD-диска аудіовізуальних творів у роздрібному продажу складає 65,00 грн., то діями відповідача позивачу були завдані збитки на суму 477685,00 грн. (65,00 грн. х 74389), які позивач просить стягнути з відповідача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та приймаючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що авторських прав відносно згаданих творів у повному обсязі позивач за укладеною авторською угодою про передачу цих прав не отримав, а частина отриманих ним авторських прав не давала йому підстав вважати їх порушеними внаслідок дій відповідача.
Відповідно до преамбули Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі – Закон) цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.
У статті 1 названого Закону, зокрема, визначено, що:
виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;
відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.
Згідно з частиною першою ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями ст. 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (частина друга ст. 15 Закону).
У відповідності до п. 9 частини третьої ст. 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів (п. 1); подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (п. 9); здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп’ютер (п. 10).
Таким чином, розміщення твору у мережі Інтернет є його публічним сповіщенням.
Статтею 32 названого Закону встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
Відповідно до ст.ст. 435, 440, 441, 443 ЦК України, а також ст.ст. 7, 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать, зокрема, виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права.
Згідно з частиною першою ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Частиною першою ст. 1107 ЦК України передбачено, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів, зокрема, договору про передання майнових прав інтелектуальної власності.
Оскільки інститут ліцензійного договору передбачає надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності, правоволодільцем можуть надаватись виключні, одиничні, невиключні ліцензії, а також ліцензії іншого виду, що не суперечить закону. При цьому права на використання твору, що надаються за ліцензійним договором, вважаються невиключними, якщо в договорі не передбачено надання виключних прав на використання твору (частина четверта ст. 1109 ЦК України).
У відповідності до частини першої ст. 1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, яка має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Дослідивши фактичні обставини справи, апеляційний суд прийняв до відома наведені вимоги чинного законодавства та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Такому висновку не суперечать наявні у справі документи, із змісту яких, яке це і було встановлено судом, вбачається, що за умовами ліцензії позивачу були передані на території України майнові авторські права відносно згаданих творів у їх відповідній частині, а саме в частині використання прав на дистрибуцію домашнього відео для дубльованих/забезпечених субтитрами тільки на російську та українську мови носіїв картин, підтверджених Уорнером.
У цьому ж зв’язку апеляційний суд правильно врахував, що до поняття "домашня відео дистрибуція" сторони за угодою погодились віднести права на виробництво, дистрибуцію, рекламу і продаж носіїв картин тільки для домашнього відео використання, для прокатного ринку та ринку продажу.
З огляду на таке, апеляційний суд також обґрунтовано взяв до уваги, що сторони за угодою про передачу авторських прав з урахуванням внесених до неї змін дали певне визначення поняттю "носії", яке не охоплювало такий вид електронного носія для продажу як електронна копія картини, що передається споживачу завдяки телесигналу, завантаженню із Інтернету, цифровим або будь-яким іншим способом.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 зі справи № 12/344 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-фільм" - без задоволення.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суддя В. Харченко