Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 22 січня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Краще "поганий" мир, аніж "хороша" війна? 17.02.2009 Друкувати

Як повідомили багато вітчизняних ЗМІ, на засіданні колегії МВС Міністр Ю.Луценко, визначаючи завдання відомства на нинішній рік, серед іншого, заявив, що він є роком "війни з судами" і що, крім міліції, нікому поставити суддів "в законне стійло"…

Зазначені висловлювання міністра доволі неоднозначно сприйняті в українському соціумі. На них уже відреагувала в пресі громадськість, багато відомих особистостей, зокрема – Голова Верховного Суду України В. Онопенко, котрий виступив із заявою, та інші.

Немало ЗМІ звернулося у зв’язку з цими висловлюваннями міністра, зокрема, і до Голови Вищого господарського суду України С. Демченка – з проханням донести свою позицію, громадянську і професійну.

-Не був присутнім при цьому, не бачив і не чув Міністра. На віру нічого не сприймаю, – зауважив Голова ВГСУ Сергій Демченко. – Припускаючи, в той же час, що пресі цього разу можна довіряти в більшій мірі, аніж в інших, добре відомих громадськості, фактах справжньої "розгнузданості" та дезінформації, коли ЗМІ просто ганяються за дешевими сенсаціями.

Слід пам’ятати, що стиль висловлювання – це форма, що має певний зміст. Не слід розривати ці речі і розглядати (навіть у засобах масової інформації) окремо форму й окремо зміст. Бо вони нерозривні.

Поміркуємо по суті ситуації. Образно кажучи, магістральний напрям, задекларований керівництвом МВС України та його служби ДАІ (а розмова, як усім тепер відомо, велася на колегії саме про нездорову ситуацію на наших дорогах, нездорові стосунки між учасниками руху, про заходи щодо наведення елементарного порядку в дорожньому русі та різке зниження рівня аварійності і порушень), з будь-якої неупередженої точки зору треба тільки схвалити та підтримати. Усім суспільством, всіма громадянами – хоча б виходячи з критеріїв здорового глузду.

Згадаємо статистику. В Україні налічується близько 3 відсотків від загальноєвропейського автотранспорту, одначе кількість аварій на українських шляхах, за оцінками незалежних міжнародних експертів, сягає майже 15 відсотків від усіх автоаварій у Європі! Ось у чому ми "передовики". Ось у чому "особливі, козирні".

Невже мислимо вважати такий стан нормальним? А ми якось непомітно звикли. Звикли до всього: до аварій, до поганих доріг, до порушення правил, до недисциплінованості, пияцтва водіїв за кермом, до їхньої низької кваліфікації, до куплених за хабарі водійських прав… А відтак – до щоденних смертей, каліцтва, трагедій, драм, постійних непорозумінь, конфліктів і неприємностей на дорогах. Невже суспільство – у цій зрозумілій і абсолютно для всіх прозорій сфері – може так масово і тотально деградувати, перетворюючись, власне, на якихось дикунів?

Отже, магістральний напрям у цьому сенсі не викликає заперечень, здається, це зрозуміло й дітям.

Якщо ж прискіпливіше, а по суті – як законослухняний громадянин, кожен з нас, незважаючи на ранги і посади, проаналізує власну поведінку, гадаю, "зачепиться пам’яттю" і за свій грішок на дорозі.

Чи часто ми над цим замислюємося? А варто все-таки. І судді тут не повинні ( не мають жодного права) бути винятком!

Отже, якщо на "особистісному" рівні кожен з нас, практично, має причини для самокритики та невдоволення власною поведінкою на дорозі, можна зрозуміти емоції, що виникають з цього ж приводу у тих, хто зобов’язаний у загальнонаціональному масштабі опікуватися нашою. персональною (і громадською – загалом) безпекою на автошляхах. Державницький підхід до проблеми вимагає не менше, а набагато більше уваги та зусиль до пошуку шляхів і методів її вирішення – у зв’язку з очевидною її багаторічною занедбаністю.

Тому "війна з судами" (якщо мається на увазі жорстка й безкомпромісна робота ДАІ з суддями-порушниками дорожніх правил, чи суддями, що благодушно налаштовані до порушників при вирішенні конкретних судових справ), треба погодитися, теж небезпідставна. Для людей, мислячих по-державному. Я особисто не хотів би одержувати негативну інформацію такого типу про своїх колег, хвилюватися, переживати щодня за них та їхні поїздки чи робити службові зауваження щодо об’єктивності, справедливого і законного вирішення справ з даного приводу. Буде приємніше, спокійніше і достойніше сприймати інформацію, що судді (власне, як і всі інші співгромадяни) не "воюють" з міліцією, не чекають на особливе до себе ставлення, не потрапляють в непевні ситуації на дорогах, а живуть "в мирі і злагоді" – і з даішниками, і з правилами дорожнього руху як такими, і з законом у цілому.

Ось на цих моментах хотілося б акцентувати нашу спільну увагу до злободенної проблеми, користуючись зверненнями ЗМІ щодо моєї позиції.

Що ж до емоційності окремих висловлювань на колегії МВС шановного Міністра Ю. Луценка, за що його особливо "клює" преса, то, сподіваюсь, прийде час і настане колись той мирний (чи "переможний") момент і для нього, і він сам все роз’яснить для особливо цікавих: що і чому саме так говорив. Дай, Боже, аби лише аварійність та травматизм на дорогах, нарешті, схлинули, тоді схлине і кипіння пристрастей, і гостра та болюча для нашого суспільства проблема буде вирішена. Отож, щасливої усім дороги і мирного співіснування із службою ДАІ, без взаємних безкінечних "воєн"! Це в наших спільних інтересах, шановні громадяни, сказав наприкінці С. Демченко.

Прес-служба ВГСУ

« Повернутись до всіх матеріалів групи