Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 30 листопада 2021 Українська3English

\
\
\
\
\
\
№ 15-16 "Юридична газета". Єгор Желтухін (Інтерв'ю). "Я прихильник створення в Україні патентного суду" 09.09.2014 Друкувати

Про специфіку розгляду справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності а також з проблемами які існують в цій сфері з «Юридичною газетою» поділився суддя, секретар судової палати Вищого господарського суду України Ігор Бенедисюк

 

- Пане Ігорю, наскільки в Україні є гострою проблема порушення прав інтелектуальної власності?

 

- Я б не ставив питання саме таким чином. Порушення будь-яких прав, навіть однієї людини, для цієї людини і так досить гостра проблема. Взагалі, порушення прав, в тому числі інтелектуальної власності це проблема не лише України, а й багатьох країн світу. Пов'язано це зокрема з тим, щоприрода цих прав є певним чином віртуальною, яку важко фізично відчути. У той же час втілення інтелектуальної власності в певному матеріальному об'єкті не свідчить про його переродження в даний об'єкт. Власне, через такий собі віртуальний образ завжди важко осягнути цей об'єкт, і так само легко якимось чином порушити права на нього.

 

- У чому на Вашу думку полягає основна проблема порушення зазначених прав?

 

- Як на мене вона полягає в тому, що рівень нашої правової культури не настільки високий, щоб ми відносилися з повагою до приватної власності, не кажучи вже про право інтелектуальної власності. Однак власність є власність і її треба охороняти. Як я вже казав, природа інтелектуальної власності має відтінок скажімо так віртуальності, і через це її важче захистити ніж традиційну власність. Не секрет, що у 2013 ТА 2014 році Україну було включено у сумнозвісний Список 301 (щорічна спеціальна доповідь 301 міністерства торгівлі США (USTR)щодо країн, які не забезпечують ефективний захист прав інтелектуальної власності), що свідчить про те, що права інтелектуальної власності в Україні порушуються досить широко. Напрямки цих порушень досить різнопланові, - це і піратство, і недобросовісна конкуренція і використання чужих авторських та суміжних прав. Це якраз те, що лежить на поверхні. Нажаль, через обмеження юрисдикції спорів, що розглядаються господарськими судами, ми забезпечуємо лише частину системи захисту прав, яка стосується саме об'єктів промислової власності та авторських та суміжних прав, які належать або управляються юридичними особами.

 

- Чи багато спорів пов'язаних с порушенням інтелектуальної власності розглянуто (переглянуто) господарськими судами за останні роки, яка спостерігається тенденція в цьому напрямку?

 

- За період з 2012 р. по І півріччя 2014р .найбільшу кількість справ у спорах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності розглянуто господарським судом міста Києва (всього 524 справи). Відповідно найменшу - господарськими судами Тернопільської та Хмельницької областей (по 1-й справі).Кількість справ вказаної категорії, розглянутих судами апеляційної інстанції, у минулому році зросла на 28 %, у І півріччі цього року - на 5 %.Якщо ж взагалі охарактеризувати структуру спорів, то з початку 2003 р. коли ми почали працювати спеціалізовано в цій сфері, то найбільша кількість порушень йшла відносно торгівельних марок. Тобто на той час це були найпоширеніші порушення, приблизно 50% від тих справ, які надходили. Потім структура спорів трошки змінилася, було досить багато справ пов'язаних з захистом порушених авторських і суміжних прав. Останнім часом, починаючи з 2010 р. можна спостерігати спад у розгляді цих категорій спорів. На сьогодні можна вже відзначити тенденцію, що у 2012 р. відбувалося певне зростання спорів, у минулому році було зменшення, а за І півріччя цього року знов зростання. Хочу відмітити, що кількість спорів зростає тоді, коли відбуваються позитивні економічні зміни. Як підказує мені досвід, інтелектуальну власність активно захищають тоді, коли в цьому є сенс, тобто коли економіка починає розвиватися, тоді є сенс у створенні інтелектуальної власності та її захисті. В такі періоди відповідно зростає і кількість цієї категорії спорів.

 

- Чи існує проблема розмежування юрисдикцій при розгляді цих спорів, з якими проблемами доводиться зіштовхуватися під час розгляду зазначеної категорії справ?

 

- Основа проблема це розмежування юрисдикцій, яка з'явилася фактично з 2005 р. До створення системи адміністративних судів, таких складнощів не виникало. Якщо сторони по справі юридичні особи або фізична особа - підприємець, справу розглядав господарський суд, якщо ж фізична особа, спір розглядався загальним судом. Однак були проблеми дещо іншого характеру, коли недобросовісні сторони зловживали своїми процесуальними правами. Наприклад, якщо відповідача- юридичну особу, не влаштовував хід процесу, або він розумів, що його програє, відповідач передавав торгівельну марку фізичній особі і зрозуміло, спір не міг уже розглядатися у господарському суді, припинялося провадження і все починалося спочатку в суді загальної юрисдикції. Але ми знайшли спосіб вирішення зазначеної проблеми шляхом забезпечення позову. Відразу коли такий спір з'являвся, суд забороняв здійснювати перереєстрацію, тобто відбувалося фактично забезпечення позову і спір розглядався до кінця, хоча сторони могли заявляти що це певне порушення їх прав, що таким чином їм забороняли розпоряджатися власністю.

 

Але повернемося до проблеми розмежування юрисдикції, яка не вирішена і нині. Як відомо, специфіка розгляду справ адміністративними судами полягає в тому, що однієї стороною у справі обов'язково має виступати суб'єкт власних повноважень. Оскільки Державна служба інтелектуальної власності України (раніше Державний департамент - прим. ред.) є центральним органом державної влади і формально вона видає правоохоронний документ (патент, свідоцтво), тобто здійснює реєстрацію на підставі певного наказу, то з'явилася можливість оскаржуючи ці накази розглядати справив порядку адміністративного провадження. Відзначу, що на той момент господарські суди вже мали певні напрацювання, певну практику з розгляду таких спорів. Тому коли сторона по справі розуміла, що у господарському суді через сталу практику проблемно вирішити спір на свою користь, або з інших причин, позов подавався до адміністративного суду.

Але така ситуація має вкрай негативні наслідки для судової практики, оскільки можуть існувати різні за змістом рішення у одному й тому ж спорі, так і різні підходи до вирішення однакових питань у різних юрисдикціях. Таким чином, поки не будуть внесені відповідні законодавчі зміни, які чітко визначать яку категорію спорів розглядає та чи інша юрисдикція, будуть існувати такі складності. Звичайно судді намагаються якось вирішити це питання, наскільки мені відомо на сьогодні існує лише домовленість на рівні секретарів пленумів вищих спеціалізованих судів щодо пошуку консенсусу з питань юрисдикційного розмежування.

 

- Сьогодні досить активно обговорюється ідея створення в Україні патентного суду. Як Ви ставитеся до таких ініціатив?

 

- Однозначно я є прихильником, створення патентного суду. Зазначу, що спеціалізація, яка нами була започаткована у 2003 р. це перші кроки для створення в Україні такого органу. Разом з тим ми розуміємо економічну ситуацію в країні, тому говорити наразі про термінове створення цієї інституції передчасно. Але в перспективі це питання варте уваги. Зрозуміло, що частка спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності є невеликою. Між тим зазначу, що для того, аби забезпечити і єдність практики, і певний механізм розгляду, створення такого суду необхідно. Спори з захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності за визначенням одного із вчених є «вищою математикою в праві». Розгляду зазначеною категорії справ притаманна певна специфіка, оскільки для прийняття правильного рішення недостатньо лише спеціалістів у галузі права, часом виникає необхідність у залученні фахівців з хімії (наприклад при оспорюванні патентів на винаходи), музики (у авторському праві) і таке інше. Наприклад, розгляд такого роду позовів у Німеччині здійснюється патентним судом, де є судді як юристи так і не юристи. В України поки що такі справи розглядаються із залученням експертів, у разі необхідності встановити певні речі, не пов'язані з юридичними обставинами. Наприклад, порівняти схожість певних об'єктів, встановити використання ознак формули патенту тощо. Спочатку наші рекомендації (у вигляді постанови Пленуму Вищого господарського суду) зобов'язували призначати експертизу майже у всіх справах пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Однак ця ситуація мала і негативні наслідки, оскільки по великому рахунку експерти стали суддями в білих халатах, і фактично вирішення певного спору залежало від висновку експертизи. Через що, власне, коли сторона отримувала висновок і розуміла, що рішення буде не на її користь, подавала клопотання про проведення іншої експертизи, що в свою чергу приводило до затягування строків розгляду справи, а часом до існування двох протилежних висновків спеціалістів з одного і того ж питання. Тобто таким чином, спір замість того щоб розглядатися в правовій площині, будувався навколо експертизи. Але це був тимчасовий період і згодом ми відійшли від обов'язковості експертного дослідження у кожній справі. На мою думку, завдяки якісній підготовці суддів у розрізі підвищення кваліфікації, поглиблення спеціалізації суддів, на що було направлено зусилля Вищого господарського суду України останнім часом, ми підвищимо ефективність розгляду справ цієї категорії, та створимо передумови для функціонування патентного суду.

Крім того, ще один аргумент на користь створення патентного суду, або відповідної поглибленої спеціалізації у системі господарських судів полягає в тому, що у різних судах судді розглядають різну кількість спорів пов'язаних з інтелектуальною власністю. І зрозуміло, що суддя, який умовно кажучи за рік розглянув одну або дві справи, і навіть прийняв кваліфіковане і правильне рішення, не може повністю охопити всі нюанси, пов'язані з цією категорією спорів. На даний момент, реальніше, наприклад, зробити, так, щоб усі спори, пов'язані з розглядом спорів щодо інтелектуальної власності розглядалися господарським судом міста Києва, який вже розглядає левову їх частку та переглядалися спеціалізованими палатами апеляційного та вищого господарського судів. Саме про таке поглиблення спеціалізації щодо розгляду спорів, пов'язаних її захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності йшлося у Постанові Верховної Ради України за результатами парламентських слухань щодо поліпшення захисту прав інтелектуальної власності ще у 2008 році. Нажаль, ці рекомендації так і не було реалізовано з цілого ряду об'єктивних та суб'єктивних причин. Відносно невелика кількість зазначених справ, їх «розпорошеність» між юрисдикціями поки що не дає створити і відповідну самостійну судову палату у Вищому господарському суді. Проте вже сьогодні вдалося відновили спеціалізацію в господарських судах першої та апеляційної інстанції, а також в ВГСУ і ми очікуємо, що це дасть свої результати, в тому числі щодо єдності судової практики.

 

- Чи необхідне додаткове законодавче врегулювання зазначеної сфери правовідносин? Наскільки в нашій державі розвинутий законодавчий, у тому числі судовий механізм захисту об'єктів інтелектуальної власності?

 

- На мою думку сьогоднішній день в нас досить якісне законодавство в зазначеній сфері, оскільки воно створювалося по кращих західних зразках, і відповідно надає можливість ефективно захистити свої права. В ньому закладені ефективні механізми для цього. Однак безперечно є певні проблеми про які я вже говорив, і зрозуміло, що законодавство теж потрібно постійно вдосконалювати, щоб воно відповідало вимогам часу. Зокрема, потребує поліпшення законодавство для захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Однак, насамперед необхідно ефективно використовувати діючі норми, оскільки існуючі проблеми не настільки критичні, щоб не дати можливість вже сьогодні відновити порушені права.

 

- Що б Ви могли порадити суб'єктам інтелектуальної власності щодо захисту своїх законних прав?

 

- По-перше я б порадив власникам інтелектуальної власності обов'язково її реєструвати, навіть у тому випадку коли за законом така реєстрація не потрібна - наприклад авторського права або такого об'єкту як фірмове найменування. По-друге, для тих, хто створює певну інтелектуальну власність, я б рекомендував з самого початку її створення думати над тим як її доведеться захищати.

 

Розмовляв Єгор ЖЕЛТУХІН,

журналіст «Юридичної газети»

 

 

 

« Повернутись до всіх матеріалів групи