Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 30 листопада 2021 Українська3English

\
\
\
\
\
\
№ 31-32 (425-426) "Юридична газета". Судова реформа: стан і перспективи 07.11.2014 Друкувати

Як свідчать останні події, уряд України демонструє своєрідний підхід до реформування судової системи, дозволяючи собі презентувати проекти законів, у розробці яких не брали участі ані практикуючі юристі, ані судді. Тож останнім часом юридична спільнота все більше занурюється у питання судової реформи, оскільки залишити цю проблему осторонь означає дозволити провести неповноцінне та некомпетентне реформування, в результаті якого і без того низька довіра до судів взагалі може зникнути, а у судовій системі, скоріш за все, запанує безладдя.

22 жовтня з ініціативи Вищого господарського суду України при інформаційній підтримці «Юридичної газети» відбувся круглий стіл, присвячений саме питанням стану і перспектив судової реформи в Україні. Участь у цьому заході взяли не лише судді всіх юрисдикцій, а й практикуючі юристи, адвокати, вчені-правники, народні депутати, представники правоохоронних органів.

Головне - не форма, а якість

Відкриваючи захід, голова Вищого господарського суду України Богдан Львов зазначив, що сьогодні дуже важливо зрозуміти: судова реформа має торкатися основних елементів функціонування судової системи, таких як доступність правосуддя для громадян, прийняття правосудних рішень та їх своєчасне виконання. «Для особи яка звертається до суду, важливо, щоб вона розуміла, до якого саме суду треба звертатись, щоб можна було спрогнозувати, яке рішення винесе суд, щоб це рішення було прийняте у короткий строк і, найголовніше, виконане до того, часу, коли цей результат може якимось чином захистити порушене право», - відзначив голова ВГСУ.

На його думку, у світі не існує уніфікованих стандартів щодо судоустрою та спеціалізації судів і суддів. «Світовий досвід свідчить, що більшість країн Європи і США мають різноманітні розгалужені судові системи, - відзначив пан Львов. - Коли ми говоримо про світові стандарти, ми маємо розуміти, що таких стандартів, котрих має дотримуватись кожна країна, просто не існує. Є загальні принципи: раціональність, ефективність, але стандартів, що потрібно робити саме так, немає. Наприклад, у федеративній Німеччині функціонує 5-ланкова судова система, а Іспанія, що не є федеративною, має 4-ланкову судову систему. Навіть якщо згадувати радянські часи, коли УРСР начебто мала 3-ланкову судову систему (районні, обласні суди і на чолі Верховний Суд), так видавалося лише на перший погляд, адже насправді апеляційні суди мали президії, які також переглядали справи, а ВСУ мав засідання пленуму, тобто фактично це була 5-ланкова судова система».

«Таким чином, є безліч варіантів, як можна сформувати судову систему, - зробив висновок очільник ВГСУ. - Та головним є те, чи дійсно ця система працює, як того вимагає суспільство. А це значною мірою залежить від основного елементу цієї системи - судді. Чи відповідає цій посаді за своїми діловими та моральними якостями та людина, яка її зараз займає? Адже саме від неї залежить, яке рішення і у які строки буде прийнято».

Зазначив пан Львов і ще один важливий аспект реформування, відповідно до якого судова реформа має відбуватися у комплексі з іншими реформами у державі. Малося на увазі, що державні органи мають у першу чергу переглянути своє ставлення до судів. «Одним із найбільш істотних є питання, чи відповідає формальний розгляд безлічі справ (зокрема, соціальних, коли прийняття судового рішення фактично зводиться до оформлення чи констатації якихось фактів) суті судової роботи? Чи мають ці справи розглядатися судами? Чи має бути для державних органів принципом участі у судових розглядах послідовне оскарження будь-якого судового рішення до самої вищої судової інстанції навіть тоді, коли вже є усталена практика, і ні для кого не секрет, яке саме судове рішення буде прийнято? Кому це потрібно? Державі? Мені здається, що таке твердження є дуже дискусійним. Тому ще раз повторю: цього разу ми хочемо бути більш почутими ніж вислуханими», - філософськи зауважив Б. Львов.

Реформа має відповідати вимогам суспільства

За словами секретаря комісії з питань правосуддя Леоніда Ємця, судова реформа зараз на часі, однак її проведення має відбуватися з обов'язковим погодженням із суспільством.

«Судова реформа давно назріла, але найгірше, на мою думку - це прийняти такий формат змін, який не буде узгоджений із суспільством, - наголосив доповідач. - Навіть якщо судді і експерти зберуться, напрацюють судову реформу, яка, на їх фахову думку, буде найкращою в ситуації, що склалася, і при цьому не пояснять суспільству, що відбувається, які, умовно кажучи, є бонуси для окремого громадянина від того, що така судова реформа здійсниться, довіри до нового формату судової влади не буде. Тобто не буде досягнута основна ідея, яка сьогодні має будувати судову реформу - відновлення довіри людей до єдиного арбітра, який у них є, до судової влади. Тож дуже важливо підійти до вирішення цього питання відповідально».

Політик нагадав, що є різні думки про те, має бути судова система 3- чи 4-ланкова, чи має бути виборна система призначення суддів тощо. Безперечно, всі ці думки мають право на існування. Тим паче, що більша частина з цих доводів уже апробована світовим досвідом. «Та для нас дуже важливо вийти на формат, який буде відповідати саме тій ситуації, що склалася сьогодні в Україні, тому необхідно провести дуже серйозну аналітичну дискусію» - зазначив наприкінці свого виступу пан Ємець.

Суддям представили концепцію реформування судової системи

з позиції юристів

Старший юрист судової практики ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» Україна Арсен Мілютін представив суддям та іншим представникам юридичної професії своє бачення концепції реформування судової системи України.

На думку А. Мілютіна, концепції судової реформи в Україні не приділяється достатньо уваги. Юрист вважає, що насамперед необхідно зрозуміти:

- Чого ми хочемо досягти.

- Чому ми хочемо цього досягти.

- Чим зумовлено те, що ми хочемо змінити.

- Якими ідеалами та принципами ми будемо керуватися при проведенні судової реформи.

- Як ми будемо тестувати запропонований механізм.

«Ми вважаємо, що лише після відповіді на ці концептуальні питання можна вносити конкретні пропозиції щодо реформи», - вважає юрист.

За його словами, проблема, що викликає необхідність судової реформи - це винесення незаконних та несправедливих рішень. Саме це турбує клієнтів та адвокатів. Тому реформа, відповідно, має сприяти зменшенню кількості таких рішень, а як максимум - гарантувати, щоб усі ці рішення були законними. «Громадян не цікавить ліквідація господарських судів чи скільки ланок в судовій системі. Ці зміни не приведуть до зміни ситуації», - вважає А. Мілютін.

Він нагадав, що на з'їзді суддів Украйни Президент П. Порошенко заявив, що судова реформа має зробити ключове - відновити довіру українців до судів. «Ми вважаємо, що слово «довіра» можна перефразувати дуже просто - це винесення справедливих судових рішень», - заявив юрист, а затим спробував ідентифікувати фактори, що зумовлюють необхідність змін. Зокрема, були названі:

1. Адміністративний ресурс, дію якого можна розподілити на:

а) страх суддів виносити справедливі рішення, що складається з трьох основних елементів:

- страх звільнення або порушення кримінальної справи за винесення справедливого рішення;

- страх позбавлення незаконних благ та

- страх перед організованою злочинністю;

б) корпоративна солідарність - суддя може підтримати незаконне рішення свого колеги.

2. Підкуп.

3. Безкарність.

4. Неякісне процесуальне право.

5. Неякісне матеріальне право.

6. Недостатня кваліфікація суддів.

Якщо ми хочемо зробити судову реформу швидко, на думку старшого юриста судової практики ЄПАП, досить приділити увагу першим 4 факторам: адміністративному ресурсу, підкупу, безкарності та неякісному процесуальному праву. «При цьому, - підкреслив А. Мілютін, - під час проведення якісної судової реформи варто керуватися наступними ідеалами:

1. Судова влада має, нарешті, стати незалежною гілкою влади, вона повинна бути окремо від Президента і парламенту. У рішенні ЄСПЛ по справі Волкова чітко вказано, що в Україні суди не є незалежними тому, що діє Вища рада юстиції, яка на 70% сформована з представників виконавчої гілки влади.

2. Система не має залежати від особистості. Ми покладати не повинні надію на «месію», який прийде і все виправить. Нова система має працювати незалежно від того, хто при владі.

3. Система стримування негативних факторів повинна працювати автоматично. Наприклад, можна передбачити неможливістю розпоряджатися незаконно отриманими благами - це буде стримувати суддів від отримання таких благ.

4. Реформа має бути економною, але не на шкоду якості. Вона не може бути дешевою. Взагалі ми вважаємо, що судочинство не має бути дешевим.

5. Реформа має бути простою.

6. Реформа не повинна знищити позитивні напрацювання вітчизняної судової системи. А таких багато. Наприклад, усі юристи вважають, що швидкість розгляду справи - це реальне напрацювання господарської юрисдикції. В Україні господарські суди розглядають справи швидше, ніж у багатьох інших державах. Інколи ми навіть просимо, щоб вони розглядали ту чи іншу справу не так швидко.

7. Судова реформа має посилити роль адвокатури в державі. Адвокатура - це, по суті, єдиний професійний контролер судової влади від народу. Цю функцію не можуть виконувати ЗМІ, інші гілки влади, які тяжіють до узурпації. Але й суспільство не може безпосередньо контролювати судову владу, тож має бути механізм».

Ці функції та принципи, на думку юриста, є своєрідним тестом для тих механізмів реформування, які пропонуються. І використовувати слід лише механізми, що повністю відповідають переліченим принципам.

«Ми будемо оцінювати той чи інший механізм у межах цієї концепції, - підсумував А. Мілютін. - Певні прогресивні механізми ми й самі можемо запропонувати. Наприклад, ми однозначно за те, щоб була збільшена квота суддів в ВРЮ, можливо, навіть усі її члени мають бути судді. Є й інші пропозиції: ротація суддів та справ по регіонам, додаткова сплата судових зборів за те, щоб твоя справа розглядалась в іншому суді тощо».

Судді мають об'єднатися

Таку позицію під час круглого столу висловив заступник голови Верховного Суду України, секретар судової палати у господарських справах ВСУ Валентин Барбара.«Не можна говорити про те, що немає нарікань на роботу господарських судів, - відзначив він. - Так, вони є. Але, як я вже не раз говорив, ця система працює краще за інші юрисдикції і щодо строків розгляду справ, і щодо доступності судових рішень. Чому це не сприймається суспільством? Ми маємо формувати думку суспільства, що ця система працює добре. Та, на жаль, ми цього не робимо. Це вина суддів загалом, тому що, шановні колеги, ми поділили себе на касти, і кожна юрисдикція відстоює свої інтереси». Про це, на думку експерта, яскраво свідчить останній з'їзд суддів: коли мова йшла про обрання делегатів, судді говорили про обрання колег від тієї чи іншої юрисдикції замість того, щоб говорити, про обрання кращих, найбільш гідних кандидатів незалежно від їх належності до будь-якої юрисдикції. Тож якщо суспільство не дуже добре ставиться до суддів, у цьому є і їх провина.

Зачепив пан Барбара і досить болюче питання ліквідації господарської юрисдикції, зазначивши при цьому, що Верховний Суд України ніколи не підтримував цю ідею: «Дійсно, тема, яка піднімається на нашому зібранні, дуже актуальна. З моменту набуття Україною незалежності вона почала реформувати судову систему, але цей процес і досі не завершений. Зараз основна проблема, яка дискутується - це те, що Кабінет міністрів на виїзному засіданні, що відбулося у ВСУ, презентував законопроект, за яким пропонується ліквідувати господарську юрисдикцію. Я хочу сказати, що Верховний Суд - не прихильник цього законопроекту. Коли ми обговорювали це питання під час засідання КМУ, судді висловили своє негативне ставлення таких пропозицій. І це змушує задуматися ще над одним питанням. Цей законопроект не розроблявся ні Верховним Судом України, ні органами виконавчої влади. Презентувало його Міністерство юстиції, а отримали його, як кажуть, від громадської організації. І виникає запитання: чому громадська організація, яка розробляла цей законопроект, не хоче бачити серед судів саме господарську юрисдикцію? Над цим задуматися треба нам усім. Чому представники цієї громадської організації негативно ставляться до системи господарських судів?». Відповіді на це майже риторичне питання наразі немає.

***

Зазначимо, що після тривалих дискусій учасники заходу дійшли висновку про необхідність розробити певні рекомендації за результатними круглого столу, які мають бути враховані при проведенні судової реформи.

 

Коментарі:

Леонід Ємець, секретар комісії з питань правосуддя:

- Щодо ідеї ліквідації господарських судів хочу зазначити, що це лише одна з ідей, які мають обговорюватися у ході реформування судової системи. Відбудеться вона чи ні, думаю, залежить від результатів дискусії.

Судова система сьогодні потребує реального оновлення й переходу до формату, у якому суспільство буде сприймати її як частину себе. А зараз ми маємо все-таки формат, за яким судова влада існує десь поруч, і суспільство часто не розуміє тих рішень, які виносяться судами. Власне кажучи, саме через це формується несприйняття судової системи загалом, тобто дуже низький рівень довіри до судів. Тому я вважаю, що має бути дуже серйозна дискусія - і з представниками судової системи, і з експертами, юристами, законодавцями.

Ми вже бачили, як через Верховну Раду не пройшов ряд ініціатив, направлених на реформування судової системи. Вони отримали абсолютно нікчемну кількість голосів - трошки більше 100, і це може говорити лише про те, що ані законодавець, ані суспільство не розуміють, що таке судова реформа, які від неї будуть позитивні наслідки, і чим конкретно це буде позитивно для окремого громадянина України. Думаю, лише після того, як відповідь на ці запитання буде не просто знайдена, але й узгоджена, ми можемо приступати реалізації усіх наших планів, думок і стратегій.

Зазначу, що ідей, як реформувати судову систему, багато, але це питання не одного форуму чи зустрічі - тут є над чим працювати. Держава не може існувати без судової складової. І якщо тут буде промах, якщо ми не зможемо побудувати дієвий механізм, держава не зможе існувати і діяти ефективно. Тому не треба поспішати. Слід подумати, порадитись із суспільством, щоб воно визнало: те, що відбувається, це є його вимога, а не чергові закулісні ігри. І лише після цього можна буде впроваджувати реформи. Але це не має розтягуватися на роки - треба зібратися і працювати.

 

Валентин Щербина, д.ю.н., завідувач кафедри господарського права КНУ ім. Т. Шевченка:

- Ті аргументи, які я прочитав у виступі Прем'єр-міністра і в інтерв'ю голови ВСУ, абсолютно не переконали мене в доцільності ліквідації господарських судів. На мою думку, якщо Міністерство юстиції все ж презентувало законопроект про судоустрій, його спочатку необхідно було оприлюднити для обговорення. Я взагалі із здивуванням дізнався, що зазначений документ розробила якась громадська організація.

Ще раз повторю: аргументи, які наводять на користь ліквідації господарських судів, мене не переконують. Наприклад, говорять про те, що господарські суди фінансуються майже на рівні загальних, а справ розглядають набагато менше. Та варто зазначити, що на 2014 р. видатки по господарських судах складають всього близько 505 млн грн, тоді як по загальних судах - більше 2 млрд грн, тобто майже у 4 рази більше. Так про що ми говоримо? Очевидно, малося на увазі, що витрати майже однакові на ВГСУ і ВССУ, однак тоді порівняйте, скільки справ розглядають саме ці суди.

 

 

« Повернутись до всіх матеріалів групи