Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 19 січня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Кому й надалі потрібен "посередник" між судом та державою? 20.11.2008 Друкувати

“Вищий господарський суд України на підставі вивчення стану організаційного, матеріального та фінансового забезпечення господарських судів органами Державної судової адміністрації вважає її діяльність неефективною, а подальше її функціонування – недоцільним”. Такий жорсткий і безкомпромісний присуд діяльності спеціальної державної структури – ДСА України, створеної п’ять років тому для організаційного та фінансового забезпечення функціонування судів, надійшов до Уряду від Вищого господарського суду України ще на початку року. Перш за все, заявляють представники суддівського корпусу, створенням судової адміністрації у роки правління Леоніда Кучми був порушений основний конституційний принцип – забезпечення державою незалежності судової системи від інших гілок влади, як це передбачено статтею 6 Конституції України про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. - П’ять років ДСА України як центральний виконавчий орган зі спеціальним статусом виконував, по суті, роль посередника між державою та судовою системою, - коментує ситуацію Голова Вищого господарського суду України Сергій Демченко.- Це абсолютно неправомірно. Покладення функцій організаційного забезпечення роботи судів на орган виконавчої влади ставить суди у безпосередню залежність від виконавчих органів і є грубим порушенням Конституції. Це є також порушенням демократичних принципів, додержанням яких опікуються міжнародні організації, перш за все Рада Європи. Конкретні факти, викладені у зазначеному листі ВГСУ до Уряду свідчать: за роки діяльності Державної судової адміністрації залишилися невирішеними пріоритетні питання фінансового і матеріального забезпечення судів. Різко зменшилося фінансування судів, зокрема господарських, у тому числі на потреби капітального будівництва і ремонту, зокрема на 2007 рік видатки на ці цілі у Державному бюджеті становили лише 5 відсотків (2234,5 тис. грн.) у порівнянні з 2002 роком (44667,5 тис. грн.). Значно погіршився стан з виплатою заробітної плати, забезпеченням соціальних гарантій суддям та іншим працівникам судів. Залишилися невирішеними й інші пріоритетні для судів питання: забезпечення судів приміщеннями, суддів – житлом, погіршився стан оздоровлення суддів. Хоча не слід забувати – і це всім відомо, що судді довго не живуть… Навантаження та стреси вдаються взнаки. З року в рік звужується зміст та обсяг існуючих гарантій незалежності суддів, зокрема, передача нарахування і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці Пенсійному фонду України. Як свідчить практика, діяльність органів Державної судової адміністрації не тільки не сприяє підвищенню рівня правосуддя, але й, перебираючи на себе функції суддівського самоврядування і керівництво судами, значно погіршує умови роботи судів. Не виконуються, крім усього, програми в сфері інформатизації. Не вжито заходів щодо остаточного вирішення навіть такого питання як забезпечення суддів обмундируванням, внаслідок чого судді повинні самі звертатися до суду. Невирішення проблем перевантаженості суддів, незадовільні умови роботи, коли не вистачає коштів на ведення ділового листування по справах, недосконалість оплати праці та незабезпечення передбачених законом гарантій суддям мають наслідком зниження якості правосуддя, недодержання процесуальних строків. Саме з цих причин останнім часом збільшилася кількість звернень громадян зі скаргами на дії суддів і працівників судів. По суті, при існуючому порядку порушена цілісність судової системи. Судді втратили можливість самостійно приймати рішення щодо розподілу відповідно до законодавства матеріальних, технічних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для їх професійної діяльності, а також управління в судах. Роль посередника між державою і судовими органами, яку протягом п’яти років відігравала Державна судова адміністрація, виявилася невдалою і затратною: за цей час на її утримання витрачено близько 200 млн. грн. бюджетних коштів, проте стан справ із зазначених напрямків у судах значно погіршився, а залежність їх від органів виконавчої влади посилилась. Саме тому, безсумнівно, на часі повернення до вітчизняного досвіду, коли питання організаційного забезпечення діяльності судів більш ефективно вирішуються в межах судової системи, як це було до 2003 року. Як відомо, навіть державні арбітражі у Радянському Союзі були захищені від зовнішнього впливу. Тоді цей вплив на загальні суди виходив, до речі з Мінюсту. Актуальність такого кроку очевидна: адже Україна зобов’язалася під час вступу до Ради Європи привести своє законодавство у відповідність з міжнародними стандартами, тобто забезпечити незалежне, неупереджене та компетентне судочинство. Однак, новий проект постанови Кабінету Міністрів про положення про Державну судову адміністрацію України, погоджений нещодавно, нічого кардинально не змінює в існуючій ситуації. Стосовно суті нового Положення фактично мають місце не суттєві зміни у правовому режимі Державної судової адміністрації України, а лише окремі уточнення та внесення змін стосовно її повноважень. Тобто, Положення, затверджене свого часу Указом Президента України, змінюється на Положення, затверджене Кабінетом Міністрів. І тепер ДСА України, підпорядкована безпосередньо Уряду, залишається такою ж структурою виконавчої влади, як і була раніше. І роль її та вплив, логічно думати, й надалі залишаться такими ж, як були. Порушуючими конституційний та демократичні принципи! На превеликий жаль, ІХ з?їзд суддів України, що відбувся нещодавно, не висловив з цього приводу своєї принципової позиції, хоча лейтмотивом розмови на з?їзді була саме незалежність суддів. Варто замислитись тепер над щирістю і серйозністю усіх розмов про незалежність правосуддя в Україні. Прес-служба ВГСУ

« Повернутись до всіх матеріалів групи