Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 19 січня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Близько 12 млрд. гривень на користь позивачів повернули господарські суди України за 10 місяців року 11.11.2008 Друкувати

Солідна цифра, винесена у заголовок, прозвучала на одному з поточних засідань у Вищому господарському суді України Безперечно, вона досить красномовно характеризує своєрідний службовий внесок спеціалізованої системи судів у сучасну економіку, до якої в нашому соціумі зараз прикута особлива увага. Про те, що за цим стоїть – у професійному, організаційному, законодавчому забезпеченні досягнутого рівня судочинства – ми продовжили з Головою суду Сергієм Демченком почату на згаданому засіданні розмову, не обминаючи гострих та проблемних кутів ситуації, що склалася. -Сергію Федоровичу, не секрет, що ставлення до служителів вітчизняної Феміди в нинішньому суспільстві неоднозначне. Однак факти, як говорив колись відомий революціонер-класик, річ не лише вперта, але й доказова. Повернути господарникам за неповний рік через судові рішення 12 млрд. гривень – це серйозний обсяг роботи! Він свідчить як про недосконалість та складність самих господарських стосунків, так і про зростання професіоналізму та суттєвого впливу на економічні процеси в державі суддівського корпусу, котрий займався розглядом цих спорів, чи не так? -Звичайно, так. Скажу більше: це може бути навіть нашим професійним предметом гордості. Оприлюдню ще деякі показові цифри: для того, щоб задовольнити претензії позивачів, нам довелося лише за перші півроку 2008–го розглянути понад 153 тисячі спорів; за 10 місяців – майже 240 тисяч. Цей обсяг хіба не вражає? Водночас, до Держбюджету України сплачено державного мита в сумі понад 47,6 млн. грн. (за перше півріччя); за 10 місяців цифра зросла у півтора рази. Є користь від нашої діяльності?!. Для цього, до речі, кожному судді в середньому довелось розглянути у першому півріччі понаднормово надзвичайно велику кількість спорів. В окремих регіонах, у судах першої інстанції, - у Криму, скажімо, Запорізькій та Сумській областях – середнє навантаження на суддю у першій половині року, - зауважую – всього за шість місяців! - склало відповідно по 572, 388 і 382 судових справ… Аналіз структури вирішених спорів свідчить: найбільш чисельними продовжують залишатися справи із майнових спорів, частка цих спорів в загальній кількості справ, як і в аналогічному періоді 2007 року, склала 53 відсотки. За результатами розгляду цих справ задоволено повністю або частково 88 відсотків позовів. Серед майнових спорів основну частку складають спори, пов’язані з розрахунком за продукцію, товари, роботи і послуги, де майже кожен восьмий спір виник у зв’язку з несплатою вартості спожитих енергоносіїв. Найбільшу кількість справ розглянуто, як і в минулому році, господарськими судами Автономної Республіки Крим (8,1 тис.), міста Києва ( 7,1 тис.), та Дніпропетровської області (5,9 тис.). Найвищі темпи зростання кількості розглянутих справ протягом звітного періоду спостерігалися в господарських судах Херсонської області ( на 33,2 відсотка), Автономної Республіки Крим (на 23,6 відсотка) та Київської області (на 11,4 відсотка). -Хотілось би почути від вас також реальну статистику щодо перегляду в касаційному порядку Верховним Судом України господарських спорів – адже свого часу в пресі наводилися, по суті, шокуючі громадськість дані: нібито вищою касаційною інстанцією переглядалося понад 80 відсотків справ після їх розгляду у ВГСУ. Розставте, будь ласка, акценти. -Добре, що згадали про цю "сторону медалі". Актуальна "колізія", хоч і суб’єктивно була висвітлена у окремих ЗМІ, котрі стверджували, посилаючись на деяких посадовців, що нібито господарська палата Верховного Суду скасовує аж 88 відсотків рішень ВГСУ. Ми аргументовано, на об’єктивних фактах, довели, що рішення ВГСУ відмінялися у наступному відношенні: 2005 рік – 1,9 % від загального числа рішень, 2006 рік – 2%, 2007 рік – 1,5%. Причому, кількість рішень, що скасовуються, нині, як і в попередній рік, має стійку тенденцію до зменшення, Як бачимо, до опублікованої провакаційно-шельмуючої цифри "88%", котра "гуляла" на шпальтах окремих ЗМІ і зумисне принижувала професіоналізм та честь великого колективу досвідчених суддів Вищого господарського суду України, реальні показники дуже й дуже "не дотягують". Як наслідок, припинилася і огульна критика заангажованими на цю провокаційну ідею посадовцями… До речі, ми одержали з цього приводу та з приводу підтасованої під такий "компромат" ідеї ліквідації господарських судів багато листів і звернень різних колективів, у котрих, зокрема, стверджується, що без господарського судочинства було б неможливим становлення нових ринкових відносин в Україні та їхній подальший цивілізований розвиток. Бо саме господарська юрисдикція, на думку представників 150 підприємств Львівщини, до прикладу, забезпечила реалізацію та закріплення демократичної ідеї переведення раніше існуючої планової економіки і психології домінування державної власності в русло законодавчо урегульованих правовідносин – обов’язкового балансу інтересів державної та приватної власності. Хочу додати: загальне й визначальне в цих зверненнях – чітка життєва позиція авторитетних колективів і громадян, котрі вважають усі розмови щодо ліквідації інституту господарського судочинства деструктивними. Вважають, що цей інститут, навпаки, необхідно всіляко розвивати. -Сергію Федоровичу, а чи не є продовженням (чи то пак, "розвитком") цієї ж провокативної ідеї розмови та пропозиції щодо скасування Господарського кодексу України, що настійливо мусуються в останні місяці? -А більшість досвідчених експертів та юристів-практиків і не сумніваються, що це чистої води провокація. Тому нам і доводиться серйозно та аргументовано критикувати законопроекти, що вносяться без достатньої підготовки на розгляд парламенту взамін Господарського кодексу (ГК) України та відстоювати життєздатність і потрібність останнього, переконуючи фахівців та громадськість у тому, що в разі скасування ГК проблем в економіці та судочинстві лише додасться. Я особисто не стомлююсь твердити у ЗМІ: ГК України став стержнем господарського законодавства і тим самим заклав фундамент для системного вдосконалення цієї галузі законодавства. Тому модернізація господарського законодавства має здійснюватися шляхом його кодифікації, а не в напрямку розпорошення господарсько-правових норм, збільшення вже й так надмірної множинності актів, що не дасть змоги займатися ефективною економічною політикою, а суб’єктам господарювання – працювати в умовах стабільності. Ще і ще раз підкреслюю: скасування Господарського кодексу, крім численних "локальних" негараздів, багатьох дошкульних наслідків в економіці та праві, що обов’язково виникнуть, вочевидь руйнує існуюче правове поле, утворить колапс у правовій системі держави, погіршить інвестиційний клімат у країні, породить загрозу національним інтересам та національній безпеці. Це все надто серйозно. -Доводилося чути, що Ви особисто нібито неприхильно ставитеся до "модної" в якийсь період концепції щодо невтручання держави в економіку, незважаючи на прогресивне в цілому ставлення до усталення ринкових відносин у нашому суспільстві як таких. Уточніть, будь ласка: сучасне кредо "ринок сам вирішить" є і Вашим кредо як досвідченого юриста-практика, чи ні? -Буду абсолютно відвертим: побудова економічної системи з позицій невтручання держави в економіку та саморегульованості ринкового середовища завжди була і є великою авантюрою. Спроби створити таку економіку вже мали місце і показали не лише свою неефективність, але і здатність призводити до серйозних економічних потрясінь. Багато разів наголошувалося, що хрестоматійним прикладом у цьому плані були США 30-х років минулого століття, коли нерегульованість державою ринкових процесів призвела до великої депресії. Практика показала, що схильність людей ставити власні інтереси над загальносуспільними в умовах безконтрольності і безкарності спричиняють такі обсяги шахрайства та інших недобросовісних дій, котрі здатні скласти загрозу економічній безпеці держави в цілому, призвести до надзвичайно болісних процесів. Саме через те і не сприймається ідея скасування Господарського кодексу, оскільки, якщо його скасувати, то поза правовим регулюванням залишатиметься участь держави в ринковій економіці. Адже лише у ГК України визначено загальні принципи та засоби державної економічної політики. Про це не варто нікому забувати. Ініціатори скасування ГК абсолютно не визначають, які саме важелі впливу держави на економіку їх не влаштовують, пропонується скасувати всі засади загалом. Після цього, не виключено, матимемо в Україні ще одну "Америку тридцятих років минулого століття"… У той же час, недосконалість окремих положень чинного ГК заперечувати неможливо. Тому я залишаюся прихильником його зваженої та ретельної модифікації – з урахуванням усіх реалій сьогодення. -Дозвольте ще раз повернутися до реалій у судах. Ті навантаження щодо кількості розглянутих справ на одного суддю (подекуди по 380 – 570 за півроку, за Вашими ж словами), що існують нині – це нормальне явище? Адже, здається, така завантаженість не може не впливати (навіть мимоволі!) на якість розгляду спорів… -Безумовно, це ненормальне явище. Але це теж наша реальність, від якої нікуди поки не подінешся. Все нові і нові господарські конфлікти, правові колізії, жорсткі штатні рамки, недостатність фінансування з року в рік і т. д. і т. п. Гадаю, і цю думку я теж неодноразово висловлював на зборах та з’їздах суддів (вона, до речі, зафіксована у рішеннях Ради суддів господарських судів та рішеннях наших конференцій), що завантаженість у обсязі 200 справ на рік на "середньостатистичного" суддю – це максимум, умова кваліфікованого, якісного розгляду спорів. І адекватної, без "браку" (якщо повертатися до теми рішень, що відміняються Верховним Судом) віддачі всієї системи спеціалізованих господарських судів. Але ж ми просто змушені наявною кількістю суддівських "багнетів" розглядати щороку в межах 250 – 300 тисяч справ! Причому, динаміка щорічного збільшення їх кількості становить понад 6 відсотків… Логічно, що такій динаміці повинно б відповідати і аналогічне збільшення кількості суддів та інших працівників господарських судів. Чи не тому нам і підкидають різні авантюрні ідеї: то ліквідацію господарських судів, то ліквідацію Господарського кодексу, то об’єднання господарського і цивільного процесів при розгляді цих справ. -Чи збільшується, при таких обставинах, кількість аргументованих скарг на суддів, як вони вирішуються? Якщо можна – з конкретними цифрами і прикладами, будь ласка. -За перші півроку 2008-го, згідно з офіційною статистикою, зареєстровано 347 звернень (заяв, скарг) на дії суддів. Без урахування тих, що були продубльовані в інші інстанції та надалі надіслані до нас на розгляд. Відповідно до статті 97 Закону України "Про судоустрій України" на розгляд кваліфікаційної комісії суддів господарських судів України надійшло 35 подань суб’єктів звернення щодо ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність суддів господарських судів. Симптоматично, що серед інших звернень, щодо яких не було ініційовано дисциплінарне провадження, близько 80 відсотків є ті, що повною мірою були пов’язані з невдоволенням результатами розгляду справ якоїсь із сторін. -Які ще проблеми є невідкладними для господарських судів України, на що необхідно звернути увагу найближчим часом? Визначте хоча б такою собі "пунктирною лінією". -На мій погляд, зараз у переддень роботи ІХ з’їзду суддів України, варто виділити такі першочергові завдання: по-перше, подальше узгодження положень Цивільного та Господарського кодексів України, а також удосконалення господарського процесуального законодавства шляхом його максимального спрощення, бо без цього з існуючою тяганиною не справитись; по-друге, недопущення при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасування чи звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів; -по-третє, обов’язкова участь суддів у розробці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення правосуддя, судоустрою, статусу суддів, системи забезпечення функціонування судової влади в цілому; -по-четверте, забезпечення оптимального розмежування компетенції судів загальної юрисдикції, в тому числі вирішення гострих проблем у визначенні юрисдикції адміністративних і господарських судів; -по-п’яте, вирішення питання щодо оптимального навантаження на суддів, оптимізація кількості судів та чисельності суддів, підвищення ролі у зазначених питаннях органів суддівського самоврядування. Окремо хочу наголосити на актуальності та важливості подальшого вдосконалення досвіду, набутого в останні роки у співпраці з американським Агентством з міжнародного розвитку USAID, зокрема, у створенні Єдиного державного реєстру судових рішень – завдяки організаційній та технічній допомозі цього агентства. Ця подія буквально розрубала "гордіїв вузол" багатьох проблем і негативних явищ вітчизняного правосуддя. Приємно згадати, що суттєву персональну допомогу у вирішення цієї проблеми вніс Посол США в Україні Вільям Тейлор. Набутий досвід не можна недооцінювати, його варто критично вивчати, вдосконалювати і активно поширювати на всю судову систему країни. На мою думку, найближчим часом слід також кардинально вирішити, зокрема, питання: віднесення організаційного забезпечення господарських судів до повноважень винятково Вищого господарського суду України, реалізувати заходи щодо створення системи модельних господарських судів, створити мобільний сучасний інформаційний центр господарських судів України. Вимагає серйозної роботи удосконалення порядку фінансування судів, і перш за все – повернення до порядку, за яким головними розпорядниками бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих та апеляційних спеціалізованих судів визначаються відповідні вищі спеціалізовані суди, а також удосконалення системи та порядку виконання судових рішень – з метою забезпечення своєчасності та невідворотності їх виконання. Прес-служба ВГСУ

« Повернутись до всіх матеріалів групи