Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 4 липня 2022 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» (Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 11.11.99 № 01-8/ 531) 11.11.1999 Друкувати

Арбітражні суди України

 

Верховна Рада України прийняла Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» (далі - Закон), опублікований в газеті «Голос України» за 27 жовтня 1999 року №200.

Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути увагу арбітражних судів на окремі положення Закону.

1. Відповідно до статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону його дія поширюється на військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України (далі - військові частини) та інші утворені згідно з законами України військові формування.

2. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи і організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень і видатків, рахунки в установах банків та гербову печатку (частина перша статті 3 Закону).

Види господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначає Кабінет Міністрів України (частина друга статті 3 Закону).

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено ліцензування тих видів діяльності військових частин, які підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства України.

3. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, узгодженим з Міністерством економіки України, затверджує перелік військового майна, яке не підлягає приватизації (частина третя статті 1 Закону).

4. Військові частини повинні реєструватись як суб'єкти господарської діяльності в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України (стаття 4 Закону).

5. Відповідно до статті 7 Закону військові частини вправі здавати закріплене за ними майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок одержання дозволу на передачу закріпленого за військовою частиною майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Арбітражним судам слід мати на увазі, що здача в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки забороняється (частина третя статті 7). Отже у разі укладення військовою частиною договору оренди майна з порушенням цього припису такий договір повинен визнаватись недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу України.

Цієї ж статтею передбачено, що передача в оренду військового майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Умови та порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством Оборони України. Вони ж здійснюють і оцінку вартості майна за затвердженою Кабінетом Міністрів України методикою.

6. Особливу увагу арбітражним судам необхідно звернути на вимоги статті 5 Закону.

Згідно з цією статтею військові частини як суб'єкти господарської діяльності несуть передбачену законом та договором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі.

Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.

Що ж до переліку майна, закріпленого за військовою частиною та порядку його відчуження, то вони визначені відповідно статтями 1 і 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (опубліковано в газеті «Голос України» від 2 листопада 1999 року №204).

7. Відповідно до статті 6 Закону припинення або обмеження господарської діяльності військових частин можливе за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про викладене повідомляється в порядку інформації.

Заступник Голови Вищого

арбітражного суду України А.Осетинський

« Повернутись до всіх матеріалів групи