Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 30 листопада 2021 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 05.06.2006 № 01-8/1231 05.06.2006 Друкувати

Господарські суди України 

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.06.2004 № 01-8/1172 “Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”

 

У порядку інформації та для врахування у розгляді справ надсилаємо постанови Верховного Суду України, в яких викладено правові позиції стосовно участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам.

Додаток: копії постанов Верховного Суду України:

1) від 07.02.2006 у справі № 36/227 (06/078);

2) від 26.03.2006 у справі № 41/201 (06/191);

3) від 04.04.2006 у справі № 37/5 (06/175).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

07 лютого 2006 року № 36/227

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І.Б.,

Суддів: Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Лилака Д.Д.,

Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

 

за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Білик Л.С.,

Відповідача – Волощука В.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2005 року у справі за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Трентон" до акціонерного банку "Брокбізнесбанк" про спонукання розглянути та виконати заяву про купівлю іноземної валюти без сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

 

встановила:

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 19 серпня 2004 року позов задоволено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2005 року касаційне подання заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 19 серпня 2004 року у справі не прийнято до розгляду та повернуто на підставі пункту 1 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що у касаційному поданні прокурором обґрунтовано його внесення порушенням інтересів та прав Національного банку України.

Але зазначена особа не є стороною у справі. Також суд послався на те, що прокурор під час розгляду справи по суті не ставив питання про свою участь у судовому засідання з метою захисту інтересів держави.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 січня 2006 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку зазначеної ухвали Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2005 року за касаційним поданням Генерального прокурора України, в якому поставлено питання про її скасування та передачу справи на розгляд Вищого господарського суду України в касаційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Генеральної прокуратури України, відповідача, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Зазначена норма кореспондується з нормою, визначеною статтею 107 Господарського процесуального кодексу України щодо права касаційного оскарження, згідно якої це право мають відповідно сторони зі справи і прокурор. Таке ж право мають особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, у тому числі громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, прокурор має право вступити у розгляд справи на будь-якій стадії процесу, в тому числі шляхом внесення касаційного подання на рішення місцевого суду, що набрало законної сили та постанову апеляційного суду в інтересах держави в особі державного органу, якого не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується його прав і обов'язків.

В даному випадку заступник прокурора міста Києва в інтересах Національного банку України, який за своєю правовою основою діяльності є особливим центральним органом державного управління, вніс касаційне подання на рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що воно стосується прав і обов'язків останнього щодо здійснення валютного регулювання та валютного контролю, визначення порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку, що відповідає вимогам норм господарського процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2005 року у справі № 36/227 скасувати, справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

04 квітня 2006 року № 37/5

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Барбари В.П.

суддів: Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О.,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,

 

за участю представників: 

Генеральної прокуратури України - Івченко О.А.,

ВАТ "Укрнафта" - Качерової Л.Б. та 

державного авіатранспортного підприємства "Україна" - Діковицької О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року № 37/5 у справі за позовом ВАТ "Укрнафта" до державного авіатранспортного підприємства "Україна" про стягнення 
20 918 636 грн. 84 коп.,

 

встановила:

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 березня 2003 року позов ВАТ "Укрнафта" до державного авіатранспортного підприємства "Україна" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 737 886 грн. 36 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 180 750 грн. 48 коп. - 3% річних.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року 
№ 37/5 касаційне подання заступника Генерального прокурора України повернуто без розгляду у зв'язку з недотриманням вимог, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України. Суд вказав, що скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, зазначивши, що сторони у справі є самостійними господарюючими суб'єктами.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 березня 2006 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року № 37/5 за касаційним поданням Генерального прокурора України, де поставлено питання про скасування цієї ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України.

Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

В оскарженій ухвалі Вищий господарський суд України послався на відсутність у касаційному поданні заступника Генерального прокурора України визначення, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави. Крім того, прокурором не зазначено органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Такі висновки суперечить фактичним обставинам справи та нормам процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

У відповідності зі статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" право внесення апеляційного, касаційного та окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного спору є стягнення з державного авіатранспортного підприємства "Україна" сум за договором доручення.

У касаційному поданні заступника Генерального прокурора України зазначалось, що враховуючи, що державне авіатранспортне підприємство "Україна" засноване на державній власності і фінансується із бюджету, то безпідставне стягнення з нього коштів порушує економічні інтереси держави.

Таким чином, у поданні вказано, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовано необхідність їх захисту. Крім того, зазначено державний орган (Державне управління справами), який виступав гарантом належного виконання зобов'язань за договором і права якого порушені у зв'язку з тим, що його не залучено до участі у справі.

У зв'язку з цим оскаржена ухвала касаційної інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Вищого господарського суду України.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України,

   

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року 37/5 скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України.

  Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 березня 2006 року № 41/201

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Карпечкіна П. Ф., Колесника П.І.,

  Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 28 грудня 2005 року у справі № 41/201 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони України, товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія", 3-тя особа - 26 гарнізонний будинок офіцерів, про визнання договору недійсним,

 

встановила:

 

У березні 2005 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони України, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Прикарпатська фінансова компанія" про визнання недійсним договору міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їхніх сімей, укладеного 24 вересня 2004 року між Міністерством оборони України та ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія". Позов мотивовано тим, що при укладенні зазначеного договору не було додержано вимог, які встановлені частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, Законами України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про Збройні сили України", "Про державний бюджет на 2004 рік", Житловим кодексом України, Положенням про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23 вересня 2005 року позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України залишено без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що заступником Генерального прокурора України в ході судового розгляду не було доведено, що позивачі є органами держави, які уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2005 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2005 року, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін із тих же підстав.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2005 року. Касаційне подання обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови статтям 124, 129 Конституції України та нормам процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційного подання і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Заступник Генерального прокурора України, пред'являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до статей 92, 116, 117 Конституції України та статті 33 Закону України "Про власність" управління державним майном, у тому числі і військовим, від імені народу України здійснює Верховна Рада України шляхом прийняття законів, а безпосереднє управління об'єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України, який у межах своєї компетенції видає обов'язкові до виконання постанови та розпорядження. Оскільки Міністерство оборони України, укладаючи спірний договір, порушило чинне законодавство щодо підстав і порядку відчуження військового нерухомого майна, тому такі дії, на думку заступника Генерального прокурора України, потягли за собою порушення інтересів держави в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

З вищенаведеного вбачаться, що заступник Генерального прокурора України, відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави; висновки суду щодо відсутності у прокурора доказів необхідності захисту державних інтересів суперечать матеріалам справи; обґрунтування залишення позову без розгляду мотивами відсутності у Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України ознак уповноважених органів не можна визнати таким, що відповідає вищенаведеним вимогам процесуальних норм, і стосується розгляду позовних вимог по суті.

Крім того, не можна погодитися із визначеними судом підставами для залишення даного позову без розгляду, а саме, пунктом 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України яким встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду у письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником.

З матеріалів справи вбачається, що заступник Генерального прокурора України підписав позовну заяву в межах повноважень, наданих йому пунктом 2 статті 121 Конституції України, статтями 20, 35, 361 Закону України "Про прокуратуру" та статтями 2, 29, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи наведене, висновки суду щодо залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, не узгоджуються з положеннями зазначеної норми, спростовуються матеріалами справи і є помилковими.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись статтями 11117 –11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 грудня 2005 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2005 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 23 вересня 2005 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи