Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 17 травня 2022 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2007 № 01-8/751 29.08.2007 Друкувати

Господарські суди України

 

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.06.2004 № 01-8/1172 "Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам"

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.06.2004 № 01-8/1172 "Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" доводимо до відома постанови Верховного Суду України з відповідних справ.

Додаток: копії постанов Верховного Суду України:

1) від 20.03.2007 у справі № 2-27/14547-2005 (07/093);

2) від 03.04.2007 у справі № 05-5-46/8142 (07/119);

3) від 24.04.2007 у справі № 5/69Б (07/125);

4) від 15.05.2007 у справі № 12/111 (07/147);

5) від 17.07.2007 у справі № 02-4-19/785 (07/219).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

20 березня 2007 року № 2-27/14547-2005

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Барбари В.П.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., 
  Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

за участі представника

Генеральної прокуратури України - Громадського С.О.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року у справі № 2-27/14547-2005 за позовом закритого акціонерного товариства "Укрпромпродуктсервіс" до відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро", науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Авис" ЛТД - про визнання права власності, виключення майна з акту опису і арешту майна, звільнення майна з-під арешту, визнання незаконним та скасування акту опису і арешту майна,

 

встановила:

 

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 
8-12 грудня 2005 року, позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року заступнику прокурора Автономної Республіки Крим відмовлено у прийнятті касаційного подання на вказане рішення місцевого господарського суду. Ухвала мотивована тим, що всупереч положенням статті 121 Конституції України, статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу Україна касаційне подання внесено прокурором з порушенням його компетенції оскільки даний спір не стосується захисту інтересів держави.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 березня 2007 року за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної ухвали Вищого господарського суду України.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В обґрунтування подання зроблено посилання на невідповідність вказаної ухвали положенням Конституції України та рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту частини першої статті 29 цього Кодексу вбачається, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Вказана норма кореспондується з нормою, закріпленою у статті 107 Кодексу, згідно з якою прокурор має право подати касаційне подання на рішення господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що касаційне подання на прийняте у зазначеній справі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8-12 грудня 2005 року було внесено заступником прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

За статтею 4 вказаного Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, заступник прокурора Автономної Республіки Крим вказував на те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8-12 грудня 2005 року суттєво порушує інтереси держави, перешкоджає виконанню органами державної виконавчої служби покладених на них державою завдань та функцій щодо своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, передбачених законом, а також надходженню коштів до бюджету. При цьому поза увагою суду залишилася та обставина, що на момент розгляду справи у провадженні відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим знаходилося зведене виконавче провадження за наказами господарського суду про стягнення на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 61,7 тис. грн., управління Пенсійного фонду України - 61,7 тис. грн., Вишневецької сільської ради - 505,8 тис. грн. Хоча при вирішенні спору про визнання права власності на описане майно зачіпаються інтереси вказаних осіб, суд не залучив їх до участі у справі.

Враховуючи викладене, висновок Вищого господарського суду України про те, що касаційне подання внесено прокурором з порушенням його компетенції, не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 квітня 2007 року № 05-5-46/8142

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Шицького І.Б.

суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., 
  Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

за участю представників: 

Генеральної прокуратури України - Івченко О.А., 

НАК "Нафтогаз України" - Мельника В.В. 

та дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Бойка Д.Д., Вдовиченка О.О., Щербакова А.А.,

 

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року 
№ 05-5-46/8142 у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, 
НАК "Нафтогаз України" та дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз", ТОВ "Нафтогазенерго" та 
ТОВ "Анкодор-Інвест-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17 березня 2004 року № 09/03 та стягнення з 
ТОВ "Нафтогазенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" 
НАК "Нафтогаз України" 3 421 669, 47 грн.,

 

встановила:

 

У липні 2006 року заступник Генерального прокурора України подав до господарського суду міста Києва позов в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз", ТОВ "Нафтогазенерго" та ТОВ "Анкодор-Інвест-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17 березня 2004 року № 09/03 та стягнення з ТОВ "Нафтогазенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 421 669, 47 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року позов повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 
20 вересня 2006 року вищевказану ухвалу суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року 
№ 05-5-46/8142 постанову Київського апеляційного господарського суду від 
20 вересня 2006 року залишено без змін.

Ця ухвала та постанови мотивовані тим, що прокурором подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

У касаційному поданні Генерального прокурора України ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року № 05-5-46/8142, постанови Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року, ухвали господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року та передачу справи до суду першої інстанції для розгляду позову по суті. Посилання зроблено на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. Зокрема зазначено, що судовими інстанціями зроблено неправильний висновок, що прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави лише у випадку, коли безпосередньо зачіпаються інтереси органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тобто органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, який і повинен бути єдиним позивачем у справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 березня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року № 05-5-46/8142.

Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Касаційна інстанція, залишаючи без змін попередні судові рішення, послалась на те, що дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи у порядку, визначеному статтями 41-49 Закону України "Про господарські товариства", і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

Висновки, зроблені касаційною інстанцією, не відповідають вимогам закону.

Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до пунктів 1, 5.2 статуту НАК "Нафтогаз України" засновником та єдиним акціонером цієї Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Державою надано НАК "Нафтогаз України" спеціальний дозвіл на транспортування та безперебійне постачання природного газу, який є стратегічною природною сировиною і має для України загальнодержавне значення.

Для здійснення цих функцій НАК "Нафтогаз України" створено дочірню компанію "Газ України", функціями якої є організація роботи, направленої на забезпечення надійного функціонування систем газопостачання та скрапленого газу.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Зазначені обставини не було враховано при розгляді даної справи.

Крім того, підставою для повернення позовної заяви прокурора було її підписання особою, яка не має права підпису.

Однак, відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником.

Позов підписано заступником Генерального прокурора України, тобто в межах наданої чинним законодавством компетенції.

У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 
18 січня 2007 року № 05-5-46/8142, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року і ухвала господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог по суті.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року 
№ 05-5-46/8142, постанову Київського апеляційного господарського суду від 
20 вересня 2006 року і ухвалу господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року скасувати. Справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 квітня 2007 року № 5/69Б

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І. Б.,

Суддів: Барбари В. П., Карпечкіна П. Ф., Колесника П. І.,
  Потильчака О. І., Черногуза Ф. Ф., Щотки С. О.,

 

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 16 січня 2007 року у справі 
№ 5/69Б за заявою Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції та приватного підприємства "Мир" до відкритого акціонерного товариства "Єнакіївська реалізаційна база" про банкрутство,

 

встановила:

 

У березні 2004 року Єнакіївська об'єднана державна податкова інспекція та приватне підприємство "Мир" звернулися у господарський суд Донецької області із заявою про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Єнакіївська реалізаційна база". Вимоги кредиторів обґрунтовані тим, що боржник, станом на 1 лютого 2004 року, має податкову заборгованість перед бюджетом в сумі 119 962, 78 грн. та заборгованість перед приватним підприємством "Мир" у сумі 168 000 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань по договору купівлі-продажу від 
18 червня 2003 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 березня 2004 року порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони посадовим особам боржника або власнику майна боржника чи уповноваженому ним органу або іншим особам укладати угоди про відчуження майна (цінних паперів); заборонено власнику майна або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо ліквідації чи реорганізації юридичної особи боржника.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 квітня 2004 року введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено арбітражного керуючого, зобов'язано ініціюючих кредиторів подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 6 липня 2004 року затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 липня 2004 року частково скасовано заборону на відчуження майна відкритого акціонерного товариства "Єнакіївська реалізаційна база", накладену ухвалою господарського суду Донецької області від 30 березня 2004 року; дозволено продаж майна боржника, а саме: будівель складів № 3, 5, 6 та будівлі пожежного депо. Кошти, одержані від реалізації майна зобов'язано направити на погашення заборгованості по заробітній платі; зупинено процес приватизації відкритого акціонерного товариства "Єнакіївська реалізаційна база"; припинено провадження у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 січня 2007 року відмовлено заступнику прокурора Донецької області в прийнятті касаційного подання на ухвалу господарського суду Донецької області від 22 липня 2004 року. Ухвала обґрунтована посиланням на те, що заступник прокурора Донецької області оскаржив ухвалу господарського суду першої інстанції, як самостійний учасник господарського процесу, чим порушив вимоги 
частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

29 березня 2007 року Верховним Судом України за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 
16 січня 2007 року. Касаційне подання обґрунтоване виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах та невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

В оскаржуваній ухвалі Вищий господарський суду України посилається на відсутність у касаційному поданні заступника прокурора Донецької області визначення, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Такі висновки суперечить фактичним обставинам справи та нормам процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України на прокурора покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом даного спору є визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Єнакіївська реалізаційна база", процес приватизації якого на час порушення справи про банкрутство не завершено, а державна частка у статутному фонді боржника становить 25 % плюс одна акція.

У касаційному поданні заступника прокурора Донецької області зазначено, що його звернення до Вищого господарського суду України обумовлено тим, що зупинення процесу приватизації відкритого акціонерного товариства "Єнакіївська реалізаційна база" порушує інтереси держави, оскільки продаж державного пакету акцій в порядку, встановленому діючим законодавством, сприятиме поповненню державного бюджету, дозволить знайти ефективного власника та залучити на підприємство додаткові інвестиції.

Таким чином, у поданні вказано, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовано необхідність їх захисту.

У зв'язку з цим оскаржена ухвала касаційної інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Вищого господарського суду України.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 16 січня 2007 року у справі № 5/69Б скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України.

  Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 травня 2007 року № 12/111

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Ґуля B.C., Колесника П.І.,

  Новікової Т.О., Потильчака О.І., Щотки C.O.,

 

за участі представників:

Генеральної прокуратури України - Громадського C.O.,

Міністерства аграрної політики України - Шевнікової A.M.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 19 січня 2006 року у справі № 12/111 за позовом прокурора Корольовського району міста Житомира в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України", до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Яроповичі" про стягнення 
209 064 грн.

 

встановила:

 

У січні 2005 року прокурор Корольовського району міста Житомира (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (далі - Агентство),уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - Житомирське ОДП ДАК "Хліб України"), до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Яроповичі" (далі - СТОВ "Яроповичі") про стягнення 
209 064 грн., у тому числі 63 748, 90 грн. заборгованості та 145 315, 10 грн. збитків.

Прокурор вказував, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 1997 року № 977 "Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року" (далі - постанова КМУ № 977) та згідно з Порядком забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року, затвердженим наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, державної акціонерної компанії "Хліб України" від 14 жовтня 1997 року № 65/213/77, колективному сільськогосподарському підприємству "Яроповичі", правонаступником якого є СТОВ "Яроповичі", через відкрите акціонерне товариство "Андрушівський райагрохім" за накладною від 13 жовтня 1998 року № 852 поставлено мінеральні добрива на суму 72 083, 56 грн. на умовах розрахунків пшеницею 3 класу в кількості 295, 58 тонн на таку ж суму (за цінами 1998 року). За поставлені мінеральні добрива відповідач розрахувався частково, заборгувавши 261, 33 тонн пшениці 3 класу. На обґрунтування вартості зазначеної кількості пшениці, яка у позові визначена в сумі 209 064 грн., Прокурор посилався на лист Житомирської товарної аграрно-промислової біржі від 19 серпня 2004 року № 211 щодо зафіксованої на торгах ціни на пшеницю 3 класу 800 грн. за тонну.

Прокурор також вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року № 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом виділення філії зі складу державної акціонерної компанії "Хліб України" утворено Агентство, якому за розподільчим балансом передана дебіторська заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням постанови КМУ № 977. За договором доручення від 
22 вересня 2003 року № 4-п Агентство доручило Житомирському ОДП ДАК "Хліб України" вчинити дії зі стягнення з боржників вказаної дебіторської заборгованості.

На обґрунтування інтересів держави у спірних відносинах Прокурор посилався на те, що даний позов спрямований на забезпечення повернення до державного бюджету бюджетної позички з метою подальшого використання коштів на розширення обсягів поставок зернових та інших сільськогосподарських товарів для потреб населення та агропромислового комплексу.

Відповідач позов не визнавав, посилаючись на його безпідставність, а також на сплив позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 8 листопада 2005 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої 
статті 81 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування зазначеної ухвали суд послався на статтю 2 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що Прокурор штучно визначив позивачем Міністерство аграрної політики України, оскільки останнє не є учасником спірних відносин, а вказаний Прокурором інший позивач - Агентство, не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. За цих обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у позовній заяві Прокурора неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, у зв'язку з чим її було залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 січня 2006 року № 16/472 зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

5 квітня 2007 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2006 року.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вказаних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування подання зроблено посилання на невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції України та рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представники Генеральної прокуратури України, Міністерства аграрної політики України розглянувши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави і суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Агентства, Прокурор мотивував позовну заяву посиланням на постанову КМУ № 977, якою врегульовані умови забезпечення поставки сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив у 1997-1998 роках, вироблених на підприємствах хімічної промисловості України. На виконання пункту 7 зазначеної постанови Міністерство агропромислового комплексу України, Міністерство фінансів України, державна акціонерна компанія "Хліб України" розробили Порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року (далі - Порядок), який затвердили наказом від 14 жовтня 1997 року 
№ 65/213/77. Цим Порядком визначено схему взаємодії виробників, постачальників мінеральних добрив, державного об'єднання "Украгрохім", державної акціонерної компанії "Хліб України", відкритого акціонерного товариства "Агрохімцентр", Головного управління Державного казначейства України, агрохімічних, заготівельних, переробних підприємств та сільськогосподарських товаровиробників на підставі укладених ними дво- та тристоронніх договорів; визначено функції Міністерства фінансів України у цій взаємодії; передбачено здійснення розрахунків за отримані від постачальників мінеральні добрива з використанням переказних векселів, виданих державною акціонерною компанією "Хліб України" та авальованих Головним управлінням Державного казначейства України тощо.

Таким чином, відносини щодо поставки мінеральних добрив сільськогосподарським товаровиробникам під урожай 1998 року та здійснення розрахунків між учасниками цих відносин є сферою державного регулювання. Згідно з пунктом 20 Порядку контроль за його виконанням покладено на Міністерство агропромислового комплексу України, державну акціонерну компанію "Хліб України", Головне управління Державного казначейства України.

Міністерство аграрної політики України, вказане у позовній заяві Прокурора як орган, що уособлює інтереси держави у спірних відносинах, є центральним органом виконавчої влади та правонаступником Міністерства агропромислового комплексу України (Указ Президента України від 
7 червня 2000 року № 772/2000 "Питання Міністерства аграрної політики України"). Постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року 
№ 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" до сфери управління Міністерства аграрної політики України віднесено Агентство, утворене у зв'язку з реорганізацією державної акціонерної компанії "Хліб України". Цією постановою передбачена передача Агентству права вимоги до дебіторів державної акціонерної компанії "Хліб України" за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених, зокрема, відповідно до постанови КМУ № 977.

На вказані нормативно-правові акти, як правову підставу позову, посилався Прокурор у позовній заяві. Проте місцевий господарський суд положення цих законодавчих актів не проаналізував, що призвело до помилкового висновку цього суду щодо невідповідності позовної заяви Прокурора вимогам статті 2 Господарського процесуального кодексу України та безпідставного залишення позову без розгляду. Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, Вищий господарський суд України на це уваги не звернув.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню із направленням справи до Господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.

Керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 січня 2006 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 8 листопада 2005 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточна та оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

17 липня 2007 року № 02-4-19/785

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І,

  Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.

 

за участю представника

Генеральної прокуратури України,- Савицької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2007 року у справі за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного територіального - галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця" до дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор", відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Державної служби автомобільних доріг України, служби автомобільних доріг в Миколаївській області про стягнення 6 000 000 грн.,

 

встановила:

 

У жовтні 2006 року Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного територіального - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" (далі ДТГО "Південно - Західна залізниця") звернувся у господарський суд міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" (далі ДП "Миколаївський облавтодор"), відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України"), Державної служби автомобільних доріг України, служби автомобільних доріг в Миколаївській області про стягнення на користь ДТГО "Південно - Західна залізниця" 6 000 000 грн., отриманих ДП "Миколаївський облавтодор" на підставі договору підряду № ПЗ/НКВ-032416/НЮ від 12 червня 2003 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 8 листопада 2006 року на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у прийняті позовної заяви, а позовні матеріали повернуто.

 

Ухвала мотивована тим, що позов заявлено не в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв'язку України (далі Міністерство), а в інтересах суб'єкта господарської діяльності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року ухвалу господарського суду міста Києва від 8 листопада 2006 року скасовано, а справу повернуто до місцевого господарського суду для розгляду.

Апеляційний суд зазначив, що питання виділення і використання державних коштів на реконструкцію автомобільної дороги Одеса-Київ відноситься до сфери державного регулювання і контроль за їх використанням суб'єктами господарської діяльності здійснює Міністерство, як центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковані сторони у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2007 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року, а ухвалу господарського суду міста Києва від 8 листопада 2006 року залишено без змін.

Постанова касаційного суду обґрунтована неправильним визначенням Київським транспортним прокурором Міністерства, як органа уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, оскільки ДТГО "Південно - Західна залізниця" є самостійним господарюючим суб'єктом за договором підряду укладеного з ДП "Миколаївський облавтодор".

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 25 червня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29 березня 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи Судова палата вважає, що касаційне подання Генерального прокурора України підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про Прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд, відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі № 3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Згідно з рішенням Ради Укрзалізниці від 20 березня 2003 року № 56, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 27 березня 2003 року № 240 залізниця зобов'язана фінансувати реконструкцію автомобільної дороги Київ-Одеса. Саме ДТГО "Південно-Західна залізниця" згідно з договором підряду від 12 червня 2003 року перерахувала ДП "Миколаївський облавтодор" 123 447 499 грн. на реконструкцію дороги на дільниці м. Жашків - с. Червонознам"янка.

Міністерство, як центральний орган виконавчої влади здійснює контроль за використання державних коштів на реконструкцію автомобільної дороги, зокрема і суб'єктом господарської діяльності ДТГО "Південно-Західна залізниця", що знаходиться у його підпорядкуванні і засновано на державній власності.

Апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що Міністерство правильно визначено прокурором в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і законно скасував ухвалу господарського суду від 8 листопада 2006 року.

Касаційний суд вимоги закону не врахував, на фактичні обставини справи увагу не звернув і внаслідок неправильного тлумачення Рішення Конституційного Суду України прийшов до помилкового висновку про заявлення позову прокурором не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

За таких обставин незаконна постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована постанова апеляційного суду - залишенню в силі.

Керуючись статтями 11117 – 11119 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2007 року у справі №02-4-19/785 скасувати, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи