Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 30 листопада 2021 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2007 № 01-8/750 29.08.2007 Друкувати

Господарські суди України

 

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.02.2004 
№ 01-8/344 "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із виконанням рішень, ухвал, постанов господарських судів"

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.02.2004 № 01-8/344 "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із виконанням рішень, ухвал, постанов господарських судів" доводимо до відома постанови Верховного Суду України з відповідних справ.

Додаток: копії постанов Верховного Суду України:

1) від 06.03.2007 у справі № 13/134 (07/087);

2) від 20.03.2007 у справі № 2-21/10988-2006 (07/095);

3) від 20.03.2007 у справі № 32/592 (07/105);

4) від 05.06.2007 у справі № 14/634 (07/175

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

6 березня 2007 року № 13/134

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І.Б.,

Суддів: Барбари В.П., Ґуля В. С, Карпечкіна П. Ф., 

  Колесника П.І., Новікової Т.О., 

  Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі - ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" на постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року у справі № 13/134 за позовом ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до відкритого акціонерного товариства "Краснодонський комбінат хлібопродуктів" (далі - 
ВАТ "Краснодонський комбінат хлібопродуктів"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Заготзерно" (далі - 
ТзОВ "Комбінат хлібопродуктів "Заготзерно"), про стягнення суми,

 

встановила:

 

Ухвалою господарського суду Луганської області від 5 вересня 2005 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського від 
23 травня 2006 року, задоволено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Луганської області від 6 липня 2004 року про стягнення з відповідача грошових коштів. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду наступним чином: замість стягнення з ВАТ "Краснодонський комбінат хлібопродуктів" на користь ТзОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" грошових коштів у сумі 1 912 771, 05 грн. передано ТзОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" належне 
ВАТ "Краснодонський комбінат хлібопродуктів" майно - нежитлову будівлю.

Ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що коштів, отриманих від продажу майна боржника з торгів, буде явно недостатньо для відшкодування вищевказаної суми стягувану в повному обсязі. 
Відповідно, буде неможливо виконати судове рішення та відновити порушені права стягувача.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року постанова Луганського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року та ухвала господарського суду Луганської області від 5 вересня 2005 року скасовані, а заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. 
Постанова Вищого господарського суду України вмотивована тим, що законодавством не передбачена можливість визначення судом за певних обставин іншого порядку і способу виконання рішення суду, ніж ті, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", в тому числі зобов'язання боржника передати стягувачу замість грошової суми конкретне майно в натурі, а посилання суду на те, що визначений ним спосіб виконання є найбільш ефективним та справедливим способом захисту майнових прав позивача, порушених відповідачем, не є достатньою підставою для зміни судом способу виконання рішення на такий, що не передбачений законом.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 лютого 2007 року за касаційною скаргою ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і, зокрема, 
статтям 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року, і з підстав визнання постанов чи ухвал міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Сторони не скористались наданим законом права щодо направлення своїх представників для участі в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Таким чином, висновок Вищого господарського суду України стосовно того, що при вирішенні питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення суд не може обирати інший порядок його виконання крім того, який передбачений Законом України "Про виконавче провадження", оскільки вказаний Закон не регулює правовідносини, що виникають при прийнятті судових актів, навіть пов'язаних з виконанням судового рішення, є помилковим.

Порядок вирішення судом питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення встановлюється статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, суд може змінити спосіб та порядок виконання судового рішення лише при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому суд також повинен враховувати щоб обраний ним порядок та спосіб виконання судового рішення не порушував прав інших кредиторів.

Зробивши висновок стосовно того, що посилання суду на те, що визначений ним спосіб виконання є найбільш ефективним та справедливим способом захисту майнових прав позивача, порушених відповідачем, не є достатньою підставою для зміни судом способу виконання рішення на такий, що не передбачений законом, Вищий господарський суд України не врахував наступних обставин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. 
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява N 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що іншим способом виконати судове рішення неможливо і обраний ними спосіб не порушує прав інших кредиторів та гарантує ефективне виконання судового рішення, дійшли обґрунтованого висновку щодо можливості зміни способу виконання шляхом передачі належного відповідачу майна в натурі позивачу.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова Луганського апеляційного господарського суду - залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у статті 11118 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року у справі № 13/134 скасувати.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

20 березня 2007 року № 2-21/10988-2006

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Барбари В.П.,

Суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,

  Новікової Т.О., Потильчака О.І., 

  Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

за участю представника: 

державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" - Тітовського О.В.,

 

розглянувши касаційну скаргу державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (далі - ДАТ "Чорноморнафтогаз") на постанову Вищого господарського суду України від 7 листопада 2006 року № 2-21/10988-2006,

 

встановила:

 

У червні 2006 року колективне підприємство "Ялтакурорттеплоенерго" (далі - КП "Ялтакурорттеплоенерго") звернулося в господарський суд Автономної Республіки Крим зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим (далі - Відділ ДВС) при виконанні наказу від 6 грудня 2004 року, виданого у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-21/12633-2004 про стягнення з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (далі - 
ОП "Кримтеплокомуненерго") на користь КП "Ялтакурорттеплоенерго" 
6 656 707, 16 грн.

Скаржник зазначав, що виконавче провадження за вказаним наказом відкрито постановою Відділу ДВС від 16 лютого 2005 року, до цього часу наказ не виконано. Постановою від 22 грудня 2005 року Відділ ДВС зупинив 
зведене виконавче провадження зі стягнення заборгованості з 
ОП "Кримтеплокомуненерго", посилаючись на те, що боржник внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Скарга мотивувалась тим, що у порушення вимог зазначеного Закону ОП "Кримтеплокомуненерго" не вживає ніяких заходів для погашення заборгованості, а тому у Відділу ДВС є правові підстави для поновлення виконавчого провадження.

Відділ ДВС та ОП "Кримтеплокомуненерго" письмових пояснень на скаргу не надали.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 
6 липня 2006 року скаргу задоволено, визнано бездіяльність Відділу ДВС протиправною, зобов'язано Відділ ДВС поновити виконавче провадження зі стягнення з ОП "Кримтеплокомуненерго" суми заборгованості за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-21/12633-2004. Як зазначено судом, однією із загальних вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості. Проте у порушення вимог цього Закону ОП "Кримтеплокомуненерго" не вчиняє ніяких дій, спрямованих на погашення заборгованості, а Відділ ДВС у даній ситуації проявляє бездіяльність.

Переглянувши зазначену ухвалу у касаційному порядку за касаційною скаргою ДАТ "Чорноморнафтогаз", Вищий господарський суд України постановою від 7 листопада 2006 року № 2-21/10988-2006 залишив її без змін. Вищий господарський суд України зазначив, що ухвала суду першої інстанції стосується лише тієї частини зведеного виконавчого провадження, яка пов'язана з виконанням судового рішення у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-21/12633-2004. За цих обставин Вищий господарський суд України вважав, що ухвала суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків ДАТ "Чорноморнафтогаз" як сторони у зведеному виконавчому провадженні.

22 лютого 2007 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою ДАТ "Чорноморнафтогаз" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 листопада 2006 року № 2-21/10988-2006. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови й ухвали суду першої інстанції та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів порушення положень статті 124 Конституції України, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу ДАТ "Чорноморнафтогаз" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2006 року, а зазначену ухвалу - без змін, Вищий господарський суд України виходив з того, що оскаржувана ДАТ "Чорноморнафтогаз" ухвала не стосується його прав і обов'язків.

Проте суд касаційної інстанції дійшов цього висновку без урахування обставин справи та вимог закону.

Як вказувало ДАТ "Чорноморнафтогаз" у поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі, відкриті у Відділі ДВС виконавчі провадження щодо ОП "Кримтеплокомуненерго" об'єднані у зведене виконавче провадження на підставі статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі до зведеного виконавчого провадження приєднані виконавчі документи про стягнення з ОП "Кримтеплокомуненерго" на користь ДАТ "Чорноморнафтогаз" 47 054 736, 51 грн. Та обставина, що 
ДАТ "Чорноморнафтогаз", як і КП "Ялтакурорттеплоенерго", є стягувачами у зведеному виконавчому провадженні, підтверджується переліком виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОП "Кримтеплокомуненерго", який є у справі.

Статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження" встановлена черговість задоволення вимог стягувачів. Частиною сьомою зазначеної статті передбачено, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги; у разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.

Вищий господарський суд України не врахував, що постановою державного виконавця Відділу ДВС від 22 грудня 2005 року зупинено зведене виконавче провадження про стягнення з ОП "Кримтеплокомуненерго" грошових сум на користь різних стягувачів, а тому безпідставне поновлення виконавчого провадження стосовно окремого стягувана в межах зведеного виконавчого провадження тягне за собою порушення черговості задоволення вимог стягувачів та принципу пропорційного задоволення вимог стягувачів однієї черги, встановлених законом.

Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2006 року, Вищий господарський суд України не звернув уваги на допущені цим судом порушення норм матеріального права.

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. зокрема виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (пункт 15 частини першої зазначеної статті у редакції Закону від 23.06.2005 року № 2711-IV).

Як установлено судом, при винесенні постанови від 22 грудня 2005 року про зупинення зведеного виконавчого провадження зі стягнення з 
ОП "Кримтеплокомуненерго" заборгованості на загальну суму 
168 206 917, 58 грн. державний виконавець Відділу ДВС виходив з того, що згідно з виданою державним підприємством "Енергоринок" випискою з реєстру ОП "Кримтеплокомуненерго" включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". При розгляді даної справи суд не спростував наявність обставини, яка зумовлювала обов'язкове зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з абзацом п'ятим частини другої статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 23.06.2005 року 
№ 2711-IV у випадках, передбачених пунктом 15 статті 34 цього Закону, виконавче провадження зупиняється до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Відповідно до пункту 3.4 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" в редакції Законів України від 28.07.2006 року № 51-V та від 22.12.2006 року 
№ 522-У процедура погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу діє до 1 січня 2008 року. Отже, лише після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає поновленню за власною ініціативою державного виконавця або заявою стягувана, як це передбачено частиною п'ятою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

За цих обставин суд першої інстанції, ухвала якого залишена без змін оскарженою постановою Вищого господарського суду України, необґрунтовано дійшов висновку щодо протиправної бездіяльності Відділу ДВС та без законних підстав зобов'язав його поновити виконавче провадження зі стягнення з ОП "Кримтеплокомуненерго" суми заборгованості за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-21/12633-2004. Тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити справу відповідно до закону.

Керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 листопада 2006 року № 2-21/10988-2006 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

20 березня 2007 року № 32/592

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І.Б.

суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., 

  Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

розглянувши за участю представника Відкритого акціонерного товариства "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" - Бухало О.А.,

за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" на постанову Вищого господарського суду України від 16 листопада 2006 року за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" на дії Державної виконавчої служби у Подільському районі міста Києва у справі № 32/592 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" до Відкритого акціонерного товариства "Торговельно-фінансовий банк "Контракт", третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'яногірське", про розірвання договору, -

 

встановила:

 

У червні 2006 року ВАТ "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" (надалі - Банк) звернулось до господарського суду зі скаргою на дії Державної виконавчої служби у Подільському районі міста Києва, в якій просило скасувати: постанову про поновлення виконавчого провадження № 87/14 від 19 червня 2006 року про стягнення з скаржника на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" грошових коштів у сумі 1 263 692, 27 грн.; скасувати постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 87/14 від 24 травня 2006 року; скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження № 87/14 від 24 травня 2006 року; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 травня 2006 року.

В обґрунтування заяви Банк вказав, що 17 квітня 2006 року добровільно виконав рішення господарського суду міста Києва від 27 грудня 2005 року 
№ 32/592, яким присуджено до стягнення з ВАТ "Торговельно-фінансовий банк
"Контракт" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" 1 251 064, 10 грн. сплачених грошових коштів, 
12 510, 64 грн. державного мита і 118 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

20 квітня 2006 року державним виконавцем Державної виконавчої служби у Подільському районі міста Києва Гріненко Л.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із зарахуванням суми боргу на рахунок стягувача у повному обсязі.

У зв'язку з чим, скаржник вказує на відсутність підстав для поновлення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 32/592 від 
7 квітня 2006 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 8 серпня 2006 року у задоволенні скарги ВАТ "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 
15 вересня 2006 року ухвалу залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2006 року залишено без зміни постанову Київського апеляційного господарського суду від 
15 вересня 2006 року.

В основу постанови Вищого господарського суду України покладено висновки про те, що перерахування грошових коштів скаржником не за реквізитами, зазначеними наказом суду, а на рахунок відкритий СТОВ "Камсит" в установі скаржника не є добровільним виконанням судового рішення, оскільки створює перешкоди володіння стягувачем власними коштами.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16 листопада 2006 року з мотивів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 8 лютого 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 листопада 2006 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Господарськими судами встановлено, що 7 квітня 2006 року на виконання рішення господарського суду м. Києва від 27 грудня 2005 року № 32/592 було видано наказ № 32/592 із зазначенням рахунка № 26066300377301 в 
АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 300164 на який боржник мав перерахувати кошти.

Проте боржником було перераховано кошти в повному обсязі на інший рахунок СТОВ "Камсит" ніж зазначений в наказі, а саме на рахунок 
№ 260041672.980, що знаходиться у банку ВАТ "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" із зазначенням призначення платежу - добровільне відшкодування коштів на користь СТОВ "Камсит" згідно рішення господарського суду № 32/592 від 27 грудня 2005 року.

Пунктом 1.3. Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 передбачено, що суб'єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Господарські суди, вказуючи що боржник перерахував кошти на інший рахунок кредитора ніж зазначений наказом суду, не з'ясували чи державний виконавець пересвідчився в отриманні боржником виконавчого документу та не надали належної уваги твердженням ВАТ "Торговельно-фінансовий банк "Контракт", що останній не отримував копію постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим добровільно виконав рішення суду, перерахувавши кошти на інший, ніж зазначений наказом суду, рахунок СТОВ "Камсит".

Одночасно, господарськими судами встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 7 квітня 2006 року № 32/592 винесена 10 квітня 2006 року, строк для добровільного виконання рішення встановлено до 14 квітня 2006 року, а сама постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику 
11 квітня 2006 року.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

Як встановлено апеляційним судом 17 квітня 2004 року грошові кошти, що підлягали стягненню, в повному обсязі були перераховані боржником на рахунок стягувача, а 20 квітня 2006 року державним виконавцем ДВС у Подільському районі міста Києва прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із зарахуванням на рахунок стягувача суми боргу в повному обсязі.

Отже, перерахувавши кошти СТОВ "Камсит" в повному обсязі, боржник виконав рішення господарського суду в строк для добровільного виконання рішення, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, висновок Вищого господарського суду України про те, що перерахування грошових коштів скаржником до відкриття процедури примусового виконання рішення на рахунок стягувача, відкритий в установі банку не є добровільним виконанням судового рішення є безпідставним.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 16 листопада 2006 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року, ухвала господарського суду міста Києва від 
8 серпня 2006 року підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила :

 

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Торговельно-фінансовий банк "Контракт" задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 
16 листопада 2006 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року, ухвалу господарського суду міста Києва від 
8 серпня 2006 року у справі № 32/592, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

5 червня 2007 року № 14/634

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Ґуля В. С, Карпечкіна П. Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., 

  Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О. -

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Агроспецсервіс" на ухвалу Вищого господарського суду України від 13 березня 2007 року в справі № 14/634 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Щит" до державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" про стягнення суми,

 

встановила:

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 грудня 2005 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Щит" задоволено частково.

У грудні 2006 року відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва (далі - ДВС) звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження ДКТП "Хрещатик" його правонаступником державним підприємством "Агроспецсервіс" (далі – ДП "Агроспецсервіс").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року заяву ДВС про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Постановлено замінити боржника ДКТП "Хрещатик" його правонаступником ДП "Агроспецсервіс".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 березня 2007 року відмовлено ДП "Агроспецсервіс" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10 травня 2007 року за касаційною скаргою ДП "Агроспецсервіс" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 13 березня 2007 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ДП "Агроспецсервіс" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року, Вищий господарський суд України виходив із того, що відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала суду першої інстанції про заміну боржника його правонаступником не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Статтею 25 ГПК України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 11113 ГПК України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом із тим, частиною четвертою зазначеної статті передбачено перелік ухвал, які постановлюються з певних питань та можуть бути оскаржені в касаційному порядку, тобто це ухвали які перешкоджають подальшому руху справи.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Ураховуючи наведене, у Вищого господарського суду України не було підстав для відмови ДП "Агроспецсервіс" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року про процесуальне правонаступництво, оскільки оскаржувана ухвала перешкоджає виконанню рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили.

За таких обставин ухвала Вищого господарського суду України від 
13 березня 2007 року підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду касаційної інстанції для розгляду касаційної скарги ДП "Агроспецсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року.

Керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу державного підприємства "Агроспецсервіс" задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 13 березня 2007 року скасувати, справу передати до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги державного підприємства "Агроспецсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року.

  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи