Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 17 травня 2022 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2007 № 01-8/749 29.08.2007 Друкувати

Господарські суди України

 

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.12.2004 № 01-8/3292 “Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про вексельний обіг”

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.12.2004 № 01-8/3292 “Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про вексельний обіг” доводимо до відома постанови Верховного Суду України з відповідних справ.

Додаток: копії постанов Верховного Суду України:

1) від 06.03.2007 у справі № 12/211/05 (07/103);

2) від 20.03.2007 у справі № 10/349/04-НР (07/102);

3) від 27.03.2007 у справі № 17/293 (07/114);

4) від 24.04.2007 у справі № 4/349-8/53 (07/160);

5) від 12.06.2007 у справі № 12/293 (07/197).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

6 березня 2007 року № 12/211/05

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Шицького І.Б.,

Суддів: Барбари В.П. ,Гуля В. С, Карпечкіна П. Ф., 

  Колесника П.І., Новікової Т.О., 

  Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О. 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на постанову Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 року в справі № 12/211/05 за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" до державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" про стягнення 3 404 650 грн.,

 

встановила:

 

У квітні 2006 року державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулося до суду з позовом до державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" про стягнення заборгованості за векселями, емітованими відповідачем, в сумі 3 404 650 грн., посилаючись на невиконання останнім вексельного законодавства.

Справа розглядалася судом неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 
28 липня 2006 року позов задоволено в зв'язку з обґрунтованістю вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 лютого 2007 року за касаційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки факт наявності дефектів форми спірних векселів доведений та визнаний господарськими судами при вирішенні іншої справи, тому підстави для стягнення з ДП "Український радіотехнічний інститут" заборгованості за цими векселями відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 11118 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, 

 

постановила:

 

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 року - без змін.

  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

20 березня 2007 року № 10/349/04-НР

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., 

  Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атлас" на постанову Вищого господарського суду України від 
2 листопада 2006 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Будівельне управління № 3" відкритого акціонерного товариства "Одесатрансбуд" до міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва, міського комунального підприємства "Миколаївміськводоканал" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атлас" про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті,

 

встановила:

 

У вересні 2004 року ДП "Будівельне управління № 3" 
ВАТ "Одесатрансбуд" (далі - ДП "БУ № 3") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва (далі - 
МВУ каналізаційного господарства) та міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (далі — МКП "Миколаївводоканал") про визнання недійсним правочину по видачі векселів і визнання векселів такими, що не підлягають оплаті.

В ході розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювались. 
В останній редакції позивач просив визнати недійсною з моменту укладення угоду від 6 вересня 2002 року, укладену між "ДП "БУ № 3" 
та МВУ каналізаційного господарства, а 23 прості векселі за 
№№ 743218206051-743218206073 зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше відповідно: 30 листопада 2002 року; 30 грудня 2002 року; 30 січня 2003 року; 28 лютого 2003 року; 30 березня 2003 року; 30 квітня 2003 року; 
30 травня 2003 року; 30 червня 2003 року; 30 липня 2003 року; 30 серпня 2003 року; 30 вересня 2003 року; 30 жовтня 2003 року; 30 листопада 2003 року; 30 грудня 2003 року; 30 січня 2004 року; 28 лютого 2004 року; 30 березня 2004 року; 30 квітня 2004 року; 30 травня 2004 року; 30 червня 2004 року; 
30 липня 2004 року; 30 серпня 2004 року; 30 вересня 2004 року — кожен по 100 000 грн. на загальну суму 2 300 000 грн., видані 6 вересня 2002 року на користь МВУ каналізаційного господарства визнати такими, що не підлягають оплаті.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що спірні векселі є безтоварними, були видані в забезпечення зобов'язань за договором № 15/1 від 20 лютого 2001 року, який фактично не виконувався, що суперечить статті 4 Закону України "Про обіг веселів в Україні".

Відповідачі: МВУ каналізаційного господарства та МКП "Миколаївводоканал" вважають позов необґрунтованим.

Під час розгляду справи господарським судом в якості відповідача було залучено ТОВ "Фірма "Атлас".

ТОВ "Фірма "Атлас" позов не визнала і просила провадження у справі відносно неї припинити на підставі рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 4/62 від 5 травня 2005 року, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову до ТОВ "Фірма "Атлас" про визнання такими, що не підлягають оплаті прості векселі за №№ 7432618206071-7432618206073, які є предметом спору даної справи.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 5 грудня 2005 року припинено провадження в частині визнання недійсною з моменту укладення угоди від 6 вересня 2002 року, укладену між ДП "Будівельне управління № 3" та міським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва. Визнано такими, що не підлягають оплаті 23 простих векселя, кожен на суму 100 000 грн., виданих 6 вересня 2002 року ДП "Будівельне управління № 3" на користь Міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва. Припинено провадження у справі відносно ТОВ "Фірма "Атлас" в частині визнання такими, що не підлягають оплаті прості векселі, видані 
6 вересня 2002 року ДП "Будівельне управління № 3" на користь Міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва. Суд виходив з того, що спірні векселі видані з порушенням частини першої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", а тому є такими, що не підлягають оплаті.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 
28 лютого 2006 року скасовано рішення господарського суду першої інстанції та частково задоволено позов. Припинено провадження у справі відносно 
ТОВ "Фірма "Атлас" на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині визнання такими, що не підлягають оплаті прості векселі, видані ДП "Будівельне управління № 3 на користь Міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва, кожен на суму 100 000 грн. за №№ 743261820671, 743261820672, 743261820673. В іншій частині до ТОВ "Фірма "Атлас" у задоволенні позову відмовлено. Припинено провадження на підставі пункту 6 статті 80 відносно міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до МКП " Миколаївводоканал".

Постановою Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року постанову апеляційного суду змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по пункту 6 статті 80 відносно міського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва. Припинено провадження у справі відносно ТОВ "Фірма "Атлас" на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині визнання такими, що не підлягають оплаті прості векселі під 
№№ 743261820671, 743261820672, 743261820673. В іншій частині до 
ТОВ "Фірма "Атлас" у задоволенні позову відмовлено. Визнано такими, що не підлягають оплаті 20 простих векселів №№ 7432618206051-7432618206070. 
В решті вимог до МКП "Миколаївводоканал" відмовлено. Постанова обґрунтована тим, що спірні векселі не підлягають оплаті, оскільки видані з порушенням вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

22 лютого 2007 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ "Фірма "Атлас" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України та різним застосуванням одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Змінюючи постанову апеляційного господарського суду касаційний суд прийшов до висновку, що на підставі Уніфікованого Закону та статті 4 
Закону України "Про обіг векселів в Україні" господарський суд прийшов до законного висновку що прості векселі за №№ 7432618206051 - 7432618206070 є такими, що не підлягають оплаті.

З такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 20 лютого 2001 року ДП "БУ № 3" з МВУ каналізаційного господарства (Пайовик) уклало договір № 15/1 про дольову участь з будівництва житлового будинку, за умовами якого Пайовик у строк до 11 червня 2001 року зобов'язався профінансувати будівництво житлового будинку в місті Миколаєві по вул. Слобідська, 36а грошовими коштами, матеріальними ресурсами, цінними паперами, іншими активами в сумі 2 300 000 грн.

24 жовтня 2001 року ці ж сторони уклали угоду про обмін векселів.

Угодою передбачено, що прості векселі за №№ 7432618204740, вартістю 300 000 грн., №№7432618204921 і 7432618204922, вартістю по 1 000 000 грн. кожний зі строком погашення 31 грудня 2001 року, векселедавцем яких є МВУ каналізаційного господарства, підлягають обміну на прості векселі за 
№№ 7432618205362, вартістю 300 000 грн. і 7432618205361, вартістю 2 000 000 грн. по пред'явленню але не раніше 30 серпня 2002 року, векселедавцем яких є ДП "БУ № З".

По акту приймання-передачі векселів від 24 жовтня 2001 року ДП "БУ 
№ 3" передало МВУ каналізаційного господарства прості векселі під 
№№ 7432618205362 і 7432618205361 номінальною вартістю в 300 000 і 
2 000 000 грн. на загальну суму 2 300 000 грн.

4 квітня 2002 року МВУ каналізаційного господарства попередило ДП "БУ № 3" про розірвання договору у зв'язку з відсутністю необхідності в квартирах та про погашення існуючої заборгованості.

По акту прийому-передачі векселів від 9 червня 2003 року Міське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва (МВУ каналізаційного господарства) передало, а міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" прийняло 22 (двадцять два) спірні векселі за №№ 7132618206052 - 7432618206073.

26 жовтня 2005 р. МКП "Миколаївводоканал" (далі - Цедент) з ТОВ фірма "Атлас" (далі - Цесіонарій) уклало договір цесії за умовами цього договору (далі - Договір) МКП "Миколаївводоканал" передало ТОВ фірма "Атлас" два спірні векселі № 7432618206069 і № 7432618206070. Цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданого за цим Договором права вимог, зокрема, у разі визнання векселів недійсними (такими, що не підлягають оплаті).

У зв'язку з пред'явленням МВУ каналізаційного господарства (Кредитор) до оплати простих веселів під №№ 7432618205362 і 7432618205361 Боржнику — ДП "БУ № 3", вказані сторони уклали угоду від 6 вересня 2002 року якою узгодили графік погашення Боржником вексельної заборгованості перед Кредитором:

в строк до 30 листопада; 30 грудня 2002 року по 100 000 грн.; в строк до 
30 січня; 28 лютого; 30 березня; 30 квітня; 30 травня; 30 червня; 30 липня; 
30 серпня; 30 вересня; 30 жовтня; 30 листопада; 30 грудня 2003 року по 
100 000 грн., до 30 січня; 28 лютого; 30 березня; 30 квітня; 30 травня; 30 червня; 30 липня; 30 серпня і 30 вересня 2004 року по 100 000 грн.

Боржник погашає вказану заборгованість по письмовому повідомленню Кредитора (пункт 2) і з метою гарантії виконання Угоди виписує на користь Кредитора 23 (двадцять три) прості векселі, номінальною вартістю кожного на 100 000 грн.

На виконання угоди від 6 вересня 2002 року ДП "БУ № 3" виписав і по акту прийому-передачі векселів від 6 вересня 2002 року передав МВУ каналізаційного господарства 23 (двадцять три) прості векселі, номінальною вартістю по 100 000 грн. кожний за №№ 743618206051 - 7432618206073 зі строком платежу по пред'явленню але не раніше, відповідно до 30 листопада 2000 року; 30 грудня 2002 року; 30 січня; 28 лютого; 30 березня; 30 квітня; 
30 травня; 30 червня; 30 липня; 30 серпня; 30 вересня; 30 жовтня; 
30 листопада; 30 грудня 2003 року; 30 січня; 28 лютого; 30 березня; 30 квітня; 30 травня; 30 червня; 30 липня, 30 серпня; 30 вересня 2004 року.

Висновок апеляційного суду в тому, що договір фінансування будівництва № 15/1 від 20 лютого 2001 року і договір міни векселів від 24 жовтня 2001 року, не пов'язані між собою, а 23 прості векселі видані векселедавцем ДП "БУ № 3" в рахунок оплати вексельної заборгованості на суму 2 300 000 грн. ДП "БУ 
№ 3" перед МВУ каналізаційного господарства, що підтверджується актом взаєморозрахунків від 28 лютого 2002 року, є обґрунтованим.

Статтею 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (далі —Закон № 1201-ХІІ) вексель визначено цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вищий господарський суд України не врахував, що спірні векселі відповідають статті 21 Закону № 1201-ХІІ та статті 75 Уніфікованого закону. Інших підстав, які б позбавляли вексель вексельної сили законодавством не передбачено.

За приписами статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, що стосується індосаменту (статті 11-20).

Судами встановлено, що МКП "Миколаївводоканал" внаслідок індосаменту, згідно зі статтею 14 Уніфікованого Закону є законним векселедержателем.

Особи, на яких подається позов за переказним векселем, відповідно до статті 17 Уніфікованого закону, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом, попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику. Такої шкоди судами не встановлено.

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (стаття 78 Уніфікованого закону).

Апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правочину недійсним, а векселів такими, що не підлягають оплаті і законно скасував рішення господарського суду. Неправильне тлумачення господарським судом статті 2 Женевської конвенції і статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", з яким погодився і касаційний суд, стало наслідком прийняття незаконних судових рішень в частині визнання угоди від 6 вересня 2002 року недійсною, а спірних векселів такими, що не підлягають оплаті.

Крім того, судами встановлено, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27 вересня 2005 року у справі № 10/107 Міське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва (МВУ каналізаційного господарства) ліквідовано у зв'язку з визнанням банкрутом і здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи, реєстраційна картка № 15221170001005579 від 2 грудня 2005 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 5 травня 2005 року у справі № 4/62 за позовом ТОВ "Фірма "Атлас" до ДП "БУ № З", МКП "Миколаївводоканал" про стягнення боргу за простими векселями під №№7432618206071 - 7432618206073 в задоволені зустрічного позову ДП "БУ № З" про визнання вказаних простих векселів такими, що не підлягають оплаті відмовлено. В цій частині рішення господарського суду від 5 травня 2005 року постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року залишено без змін і набрало законної сили.

Припинення провадження у справі апеляційним судом, з яким погодився і касаційний суд, по пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог до МВУ каналізаційного господарства та пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог до ТОВ "Фірма "Атлас" на підставі вказаних судових рішень є обґрунтованим і законним.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України і статтям 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в статті 11118 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

За таких обставин постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована постанова апеляційного суду — залишенню в силі.

Керуючись статтями 11117 — 11119 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Атлас" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року скасувати.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 
28 лютого 2006 року залишити в силі.

  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 березня 2007 року № 17/293

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Барбари В.П., 

Суддів Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., 
  Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

розглянувши касаційну скаргу командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК Конверс Інвест" на постанову Вищого господарського суду України від 26 грудня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Дамен Шіпярдс Океан" до товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромпостач" про визнання угоди недійсною,

 

встановила:

 

У липні 2002 року Відкрите акціонерне товариство "Дамен Шіпярдс Океан" (далі ВАТ "Дамен Шіпярдс "Океан") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною угоди про переоформлення заборгованості № 1/95-30 від 9 жовтня 1997 року, укладеної з товариством з обмеженою відповідальністю "Укагропромпостач" (далі - ТОВ "Украгропромпостач").

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю угоди вимогам Закону України "Про підприємства", постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил виготовлення та використання вексельних бланків" від 
10 вересня 1992 року за № 528 (далі постанова КМУ № 568), а тому на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР є недійсною.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31 липня 2002 року визнано угоду про переоформлення заборгованості № 1/95-30 від 9 жовтня 1997 року укладену ВАТ "Суднобудівний завод Океан" з ТОВ "Украгропромпостач" недійсною, а сімнадцять простих векселів на загальну суму 4 465 426 доларів США виданих ВАТ "Суднобудівний завод Океан" 9 жовтня 1997 року на користь ТОВ "Украгропромпостач" такими, що не підлягають оплаті.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 грудня 2006 року рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2002 року залишене без змін.

Постанова касаційного суду обґрунтована правильним застосуванням господарським судом норм матеріального і процесуального права.

1 березня 2007 року Верховним Судом України за касаційною скаргою командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК Конверс Інвест" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2006 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України та різним застосуванням одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанії "ПФК Конверс Інвест" касаційний суд прийшов до висновку, що оскарженим рішенням господарського суду не порушуються права і обов'язки скаржника оскільки його позов про стягнення вексельної заборгованості по 17 (сімнадцяти) спірних векселях задоволено рішенням господарського суду міста Києва від 1 липня 2005 року у справі 
№ 36/315, що набрало законної сили.

З таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що на підставі Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 19 січня 1995 року № 210/93 та рішення загальних зборів від 22 лютого 2001 року, шляхом реорганізації державного підприємства "Суднобудівний завод "Океан" засновано ВАТ "Дамен Шіпярдс "Океан".

9 листопада 1995 року Позивач уклав контракт № 95-30 з Фірмою "BN Trading (Overseas) LTD" (далі - "Фірма BN") на продаж 24 000 тонн сталі. За умовами контракту № 95-30 "Фірма BN" поставила позивачу сталь на загальну суму 3 932 408 доларів США. Позивач за металопрокат розрахувався частково. Актом звірки від 9 жовтня 1997 року його заборгованість з штрафними санкціями визначена в 4 465 426 доларів США.

За договором від 9 жовтня 1997 року про уступку права вимоги "Фірма BN" уступила право вимоги до ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан" за контрактом 
№ 95-30 від 9 листопада 1995 року ТОВ "Украгропромпостач" в повному обсязі.

Угодою про переоформлення заборгованості № 1/95-30 від 9 жовтня 1997 року ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан" зобов'язалось погасити заборгованість за контрактом № 95-30 шляхом видачі 17 (сімнадцяти) простих векселів під 
№№ 743364160547 - 713264160550; 743264160555; 743264160557; 743264160568; 743264160572; 713264160574 - 743264160577; 743264160591 - 743264160595 зі сплатою по пред'явленню на користь ТОВ "Украгропромпостач".

Відповідно до вимог пункту 1 розділу II Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 10 вересня 1992 року 
№ 528, статті 4 Закону України "Про вексельний обіг в Україні" переказні і прості векселі видаються лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги.

Касаційний суд не врахував, що угода № 1/95-30 від 9 жовтня 1997 року укладена сторонами з метою прискорення та впорядкування розрахунків погашення заборгованості у зв'язку з невиконанням ВАТ "Дамен Шіпярдс "Океан" грошового зобов'язання за контрактом № 95-30 від 9 листопада 1995 року, шляхом видачі Позивачем простих векселів зі сплатою за пред'явленням на користь ТОВ "Украгропромпостач".

ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 року, згідно з Женевською Конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні і прості векселі затверджено аналогічне Положення про переказний вексель і простий вексель (далі — Положення).

Пунктом 1 Положення, статтями 3, 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (далі — Закон) вексель визначено цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Статтею 21 Закону встановлено обов'язкові реквізити простого та переказного векселя:

а) найменування — "вексель"; 

б) проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму; 

в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 

д) найменування того, кому або наказом кого платіж повинен бути здійснений; 

є) дата і місце складання векселя; 

ж) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, у якому відсутній будь з яких вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у частині п’ятій статті 1 Закону.

Отже, визнання спірних простих векселів такими, що не підлягають оплаті з підстав, визначених статтею 48 Цивільного кодексу УРСР є необґрунтованим і помилковим.

Рішенням господарського суду м. Києва від 1 липня 2005 року, залишеного в силі постановою Верховного Суду України від 31 жовтня 2006 року у справі № 3-2897 за позовом командитного товариства Боксхолл Холдінгс Лімітед і компанії "ПФК Конверс Інвест" до ВАТ "Дамен Шіпярдс "Океан" та ТОВ "Украгропромпостач" про стягнення вексельної заборгованості на суму 
110 748 385, 34 грн., на яку посилався касаційний суд, позов задоволено частково. Скаржника, за договором купівлі-продажу цінних паперів № 5/97 від 25 грудня 1997 року та бланковим індосантом визнано власником та законним держателем спірних векселів, які є предметом спору даної справи.

Визнання господарським судом спірних векселів такими, що не підлягають оплаті без залучення до участі у справі власника векселів, відповідно до пунктів 2, 3 частини другої статті 11010 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, зокрема і посилання скаржника у касаційній скарзі щодо ліквідації відповідача - 
ТОВ "Украгропромпостач" і виключення його з державного реєстру, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

За таких обставин незаконні і необґрунтовані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 11117 — 11119 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК Конверс Інвест" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 грудня 2006 року та рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2002 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

24 квітня 2007 року № 4/349-8/53

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., 
  Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" на постанову Вищого господарського суду України від 24 січня 2007 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Закарпатресурси" до закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" про стягнення 594 000 грн.,

 

встановила:

 

У лютому 2006 року ЗАТ "Закарпатресурси" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ "Львівський керамічний завод" (далі — ВАТ "ЛКЗ") про стягнення заборгованості за простим векселем № 733251050461.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 15 січня 1999 року 
ВАТ "Львівський керамічний завод" передало ЗАТ "Закарпатресурси" як засіб платежу простий вексель зі строком платежу 1 січня 2004 року, який станом на 
10 лютого 2006 року не оплачений відповідачем.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог та те, що спірний вексель було видано в рахунок погашення заборгованості в розмірі 594 000 грн. за поставлений ЗАТ "Закарпатпромресурси" природний газ. В свою чергу ВАТ "Львівський керамічний завод" поставило позивачу керамічну продукцію на суму 594 000 грн., за яку останній розрахувався векселем № 683122480033 зі строком платежу 1 січня 2004 року. Таким чином зобов'язання сторін є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 594 000 грн. Суд виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами не можливе, оскільки вимога 
ЗАТ "Львівський керамічний завод", яка випливала з векселя № 683122480033 на момент розгляду справи є погашеною, тому у відповідача немає дійсних вимог до позивача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 
24 жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові, посилаючись на те, що грошові зобов'язання між сторонами, що виникли з цивільно-правових угод і оформлені векселями є припиненими шляхом зарахування відповідно до вимог законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2007 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 
24 жовтня 2006 року та залишено в силі рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року.

22 березня 2007 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження за касаційною скаргою ЗАТ "Львівський керамічний завод" з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24 січня 2007 року з мотивів неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності постанови рішенням Верховного Суду України та різного застосування одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції Вищий господарський суд України обґрунтовував свою постанову тим, що вексельне законодавство не передбачає такої форми погашення векселя, як зарахування зустрічних однорідних вимог.

З таким висновком не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до договору поставки природного газу № 76 П від 
1 листопада 1998 року ЗАТ "Закарпатресурси" поставило ВАТ "Львівський керамічний завод" 2600000 м3 природного газу в період з 1 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року. В рахунок оплати поставленого газу ВАТ "Львівський керамічний завод" передало ЗАТ "Закарпатресурси" простий вексель 
№ 733251050461 на суму 594 000 грн. зі строком платежу 1 січня 2004 року.

15 лютого 1999 року між сторонами було укладено договір поставки 
№ 1к-99, згідно якого ВАТ "ЛКЗ" поставило ЗАТ "Закарпатресурси" керамічну продукцію, оплату якої покупець здійснив шляхом передачі продавцю простого векселя № 683122480033 на суму 594 000 грн. зі строком платежу 1 січня 2004 року.

Таким чином апеляційний суд правильно вказав, що між сторонами існували взаємні, однорідні грошові зобов'язання, які виникли на підставі цивільно-правових угод і оформлені в подальшому векселями.

Частиною першою статті 220 та частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина перша статті 601 Цивільного кодексу України.

Висновок апеляційного суду, що з подачею ВАТ "Львівський керамічний завод" на адресу Позивача заяви від 5 січня 2004 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, припинились зобов'язання сторін є правильним.

Вищий господарський суд України вимог вказаних норм закону не врахував, і прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача заборгованості за векселем.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України і 
статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в статті 11118 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

За таких обставин постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована постанова апеляційного суду — залишенню в силі.

Керуючись статтями 11117 — 11119 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу ЗАТ "Львівський керамічний завод" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 24 січня 2007 року скасувати.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року залишити в силі.

  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12 червня 2007 року № 12/293

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Ґуля B.C., Карпечкіна П.Ф.,

  Колесника П.І., Потильчака О.І.,

  Черногуза Ф.Ф., Щотки CO.,

 

за участі представників:

позивача — РибінаВ.В., Скиданова С.Я., Степанець М.О.,

відповідача — Ковальчука О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Фортесіа" на постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі №12/293 за позовом дочірнього підприємства "Фортесіа" до закритого акціонерного товариства - транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" про стягнення 128 762 597 грн. 53 коп. заборгованості за векселями,

 

встановила:

 

У жовтні 2004 року дочірнє підприємство "Фортесіа" звернулося з позовом до закритого акціонерного товариства – транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" про стягнення 128 762 597 грн. 53 коп. заборгованості та штрафних санкцій за простими векселями №763311448612, №763311448613, №№763311448615- 763311448631, №№763311448633-763311448651, №№763311448653-763311448664, №763311448609, №763311448632, №763311448652, №763311448665, емітованими 13 жовтня 2000 року зі строком платежу "за пред'явленням" за місцем платежу в місті Кременчуці. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що він є законним власником зазначених векселів, оскільки придбав їх за договорами купівлі-продажу № 03/2004-К-1 та № 04/2004-К-1 від 8 липня 2004 року, а відтак з врахуванням положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі має право пред'явити їх для платежу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21 червня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 128 762 597 грн. 53 коп., 1 700 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог. Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказані векселі є безтоварними та згідно законодавства, яке було чинним на час їх видачі, не підлягають оплаті. Крім того, на момент винесення рішення Господарського суду Полтавської області від 21 червня 2006 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №43/99 було порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до пункту 4 статі 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключає можливість нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач є незаконним держателем спірних векселів.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 19 квітня 2007 року за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Фортесіа" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність вказаної постанови положенням Конституції України, рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах та неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції, яка була чинною на час розгляду спору) законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Отже, вексельні правочини (зокрема, по видачі, акцептуванню, індосуванню, авалюванню векселя, його акцептуванню в порядку посередництва й оплаті векселя) регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.

Разом з тим, в окремих випадках такі правочини можуть регулюватися і загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За таких обставин, враховуючи те, що відповідно до положень частини 1 статті 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту, судам слід було перевірити дотримання вимог Глави II Уніфікованого закону при передачі векселя позивачу, надати правову кваліфікацію вчиненому на векселі бланковому індосаменту, вирішити Питання про законність утримання векселя з урахуванням укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський банк розвитку та заощаджень" і дочірнім підприємством "Фортесіа" договорів купівлі-продажу № 03/2004-К-1, № 04/2004-К-1 від 8 липня 2004 року та в залежності від встановлених обставин застосувати для вирішення спору норми спеціального вексельного законодавства або загальні норми ЦК України, якщо будуть встановлені обставини, передбачені частиною другою статті 11 чи статті 20 Уніфікованого закону.

Оскільки Вищий господарський суд України не врахував зазначених норм у їх системному зв'язку, то судові рішення не можна вважати законними, вони не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 11117 – 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Фортесіа" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2006 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 21 червня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

  Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи