Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 30 листопада 2021 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2007 № 01-8/748 29.08.2007 Друкувати

Господарські суди України

 

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.03.2004 № 01-8/517 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами"

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.03.2004 № 01-8/517 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" доводимо до відома постанови Верховного Суду України у справах зазначеної категорії.

Додаток: постанови Верховного Суду України:

1) від 06.02.2007 у справі № 3/76 (07/038);

2) від 26.06.2007 у справі № 3/268 (07/212).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2007 року № 3/268

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Ґуля В.С.,

  Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., 

  Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Громадського С.О.,

товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Чубинське" - Мартиніва О.І., Домбровського Д.П., закритого акціонерного товариства "Президент-готель "Київський" Клещеногова В.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Чубинське" на постанову Вищого господарського суду України від 12 квітня 2007 року у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Чубинське", треті особи: Київська обласна рада, закрите акціонерне товариство "Президент готель "Київський" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та вилучення її з чужого незаконного володіння,

 

встановила:

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2006 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року у справі залишено без змін.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20 червня 2006 року постанову Вищого господарського суду України від 14 березня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року залишено в силі.

21 серпня 2006 року до господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Чубинське" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року у справі за нововиявленими обставинами.

При цьому заявник послався як на нововиявлену обставину на рішення Великоолександрівської сільської ради № 484 від 25 листопада 2004 року "Про оформлення права власності на об'єкт "Зона короткочасного відпочинку офіційних делегацій ТОВ "Гранд-Чубинське", свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 660 від 25 січня 2005 року, протокол № 6 зборів засновників відповідача - ЗАТ "Президент-готель "Київський" від 20 липня 2004 року, яким надано письмову згоду на вилучення земельної ділянки для її передачі в оренду ТОВ "Гранд-Чубинське".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 вересня 2006 року вказану заяву задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року у справі скасовано, в позові відмовлено. Суд виходив з того, що викладені у заяві обставини є суттєвими і не досліджувалися судом при вирішенні спору, а тому вони є нововиявленими. При цьому суд дійшов висновку, що протокол зборів засновників ЗАТ "Президент-готель "Київський" є належним доказом надання згоди на вилучення спірної земельної ділянки та її передачу в оренду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року рішення господарського суду міста Києва від 12 вересня 2006 року у справі скасовано. У задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня 2007 року вказану постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що вказані заявником обставини були відомі останньому на час прийняття рішення у справі і разом з цим вони не мають істотного значення для перегляду рішення про визнання договору недійсним, оскільки не спростовують висновки суду про невідповідність оспорюваного договору вимогам земельного законодавства.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 травня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2007 року у справі № 3/268.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами при наявності двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення зі спору (обставини, які не могли бути відомі заявникові). За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, в основу заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року за нововиявленими обставинами було положено те, що рішенням Великоолександрівської сільської ради № 484 від 25 листопада 2004 року "Про оформлення права власності на об'єкт "Зона короткочасного відпочинку офіційних делегацій ТОВ "Гранд-Чубинське", свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 660 від 25 листопада 2005 року та протокол № 6 зборів засновників другого відповідача від 20 липня 2004 року, яким ЗАТ "Президент готель "Київський" надав згоду на вилучення земельної ділянки для передачі її в оренду ТОВ "Гранд-Чубинське".

Зазначені в заяві обставини, а саме рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 484 від 25 листопада 2004 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно 
№ 660 від 25 січня 2005 року є доказами, які заявником не були своєчасно подані суду, при цьому дані обставини були відомі сторонам на час розгляду справи. Протокол зборів засновників ЗАТ "Президент-готель "Київський" №6 від 20 липня 2004 року досліджувався судом апеляційної інстанції при перегляді рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Таким чином, судом апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, правомірно встановлено, що обставини, на які посилається ТОВ "Гранд-Чубинське" у заяві про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 7 липня 2005 року в порядку статті 112 ГПК України, не є нововиявленими.

Керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, -

 

постановила:

 

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Чубинське" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 12 квітня 2007 року у справі № 3/268 залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

6 лютого 2007 року № 3/76

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Шицького І.Б.,

Суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,

  Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

за участю представників: 

компанії "FS Trading Limited"- Кузьменка А.М., 

Фонду державного майна України - Ганношина О.А., 

Генеральної прокуратури України - Громадського С.О.,

 

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 8 листопада 2000 року № 04-1/1-16/230,

 

встановила:

 

У липні 1998 року компанія "FS Тгаding Limited" пред'явила у Вищому арбітражному суді України позов до Фонду державного майна України (далі -ФДМУ) про:

- визнання недійсним протоколу від 17 липня 1998 року № 4 засідання комісії по проведенню комерційного конкурсу з продажу пакета акцій державної акціонерної енергетичної компанії "Одесаобленерго" (далі - ДАЕК "Одесаобленерго") за грошові кошти;

- спонукання ФДМУ прийняти рішення про переможця зазначеного комерційного конкурсу відповідно до пункту 41 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, затверджених наказом ФДМУ, Антимонопольного комітету України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 4.08.1997 року № 821/55/01/204 (далі - Положення про проведення конкурсів);

- спонукання ФДМУ укласти з позивачем, як переможцем комерційного конкурсу, угоду щодо продажу пакета акцій у кількості 1 824 336 шт., що становить 35% статутного фонду ДАЕК "Одесаобленерго", за ціною 
26 898 тис. грн.

Позивач зазначав, що в липні 1998 року ФДМУ провів комерційний конкурс з продажу зазначеного пакета акцій за грошові кошти, до участі в якому було допущено компанію "FS Trading Limited". Позов мотивувався тим, що рішення конкурсної комісії, яким визначено остаточним переможцем конкурсу товариство з обмеженою відповідальністю "Оверкон ентерпрайзес Лімітед" (протокол засідання комісії від 17 липня 1998 року № 4, затверджений ФДМУ), прийнято з порушенням пунктів 3, 41 Положення про проведення-конкурсів та пункту 11 Положення про конкурсну комісію, затверджених наказом ФДМУ від 11.08.1997 року № 857 (далі - Положення про конкурсну комісію).

Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що відповідно до 
статті 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та пункту 15 Положення про проведення конкурсів визначення попереднього і остаточного переможця конкурсу віднесено до повноважень конкурсної комісії - колегіального органу, в діяльність якого ФДМУ не має права втручатись.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20 серпня 1998 року визнано недійсним протокол від 17 липня 1998 року № 4 засідання комісії по проведенню комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго" за грошові кошти; в решті позовних вимог провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Арбітражного процесуального кодексу України. Як установлено судом, до участі в комерційному конкурсі з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго" за грошові кошти було допущено компанію "FS Trading Limited", яка в процесі проведення конкурсу запропонувала найвищу ціну за пакет акцій - 
26 898 тис. грн. та взяла зобов'язання виконати всі фіксовані умови конкурсу.

Суд вмотивував рішення тим, що:

- за визначенням термінів, що міститься у пункті 3 Положення про проведення конкурсів, комерційний конкурс - це спосіб продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна державних підприємств, за яким переможцем визначається претендент, який запропонував найвищу ціну за пакет акцій і взяв зобов'язання виконати всі фіксовані умови конкурсу;

- фіксовані умови комерційного конкурсу розробляються конкурсною комісією згідно з рекомендаціями органу приватизації і включають вичерпний перелік зобов'язань учасників (пункт 19 цього Положення);

- критерієм вибору попереднього і остаточного переможця комерційного конкурсу є найвища запропонована ціна за пакет акцій, що виставляється на конкурс (пункт 41 цього Положення);

- згідно з пунктом 11 Положення про конкурсну комісію комісія зобов'язана визначати переможця виключно за критеріями, встановленими Положенням про проведення конкурсів;

- у порушення зазначених вимог законодавства переможцем комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго" за грошові кошти визначено учасника, який запропонував значно нижчу ціну, ніж позивач.

Рішення вмотивовано також посиланням на статтю 16 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтю 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". У решті вимог позивача в рішенні зазначено, що вони не відносяться до компетенції суду.

Переглянувши рішення від 20 серпня 1998 року за нововиявленими обставинами, Вищий арбітражний суд України рішенням від 11 серпня 2000 року скасував його, провадження у справі припинив на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Арбітражного процесуального кодексу України. Скасовуючи рішення від 20 серпня 1998 року, Вищий арбітражний суд України виходив з того, що висновки суду зроблені без урахування всіх обставин справи, зокрема, і тих, які не могли бути йому відомі під час розгляду справи. Вищий арбітражний суд України зазначив, що рішення конкурсної комісії безпосередньо не породжує цивільних прав і обов'язків, оскільки лише після затвердження протоколу та видання наказу про підсумки конкурсу орган приватизації зобов'язаний укласти з переможцем конкурсу договір купівлі-продажу. За змістом позовної заяви компанія "FS Тгаding Limited"фактично просила визнати недійсним акт ФДМУ про визначення переможця конкурсу, проте такого акту на час розгляду справи судом не існувало. Посилаючись на пункт 46 Положення про проведення конкурсів, Вищий арбітражний суд України вважав, що законодавчо визначених обставин, які б давали право визнавати результати конкуру недійсними, у суду не було. Крім того, на думку Вищого арбітражного суду України, визнавши протокол засідання конкурсної комісії недійсним з тих мотивів, що переможцем конкурсу повинна бути інша особа, ніж визначена конкурсною комісією, суд перебрав на себе повноваження конкурсної комісії та вийшов за межі своєї компетенції.

Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 8 листопада 2000 року № 04-1/1-16/230 рішення Вищого арбітражного суду України від 11 серпня 2000 року залишено без змін.

21 грудня 2006 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 
8 листопада 2000 року № 04-1/1-16/230. У касаційному поданні ставиться питання про скасування оскарженої постанови та рішення Вищого арбітражного суду України від 11 серпня 2000 року, залишення в силі рішення Вищого арбітражного суду України від 20 серпня 1998 року з мотивів невідповідності оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального та процесуального права, порушення норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування мотивів касаційного подання зроблено посилання на постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України., від 8 жовтня 2002 року (справа № 3-936к02), від 11 листопада 2003 року (справа № 3-2302к03) та від 3 жовтня 2006 року (справа № 3-2917к06).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України, позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 112 Арбітражного процесуального кодексу України, якою визначалися підстави перегляду рішення, ухвали, постанови арбітражного суду за нововиявленими обставинами на час розгляду даної справи у Вищому арбітражному суді України, арбітражний суд може переглянути прийняте ним рішення, ухвалу, постанову за нововиявленими обставинами, що мають суттєве значення для справи, які не були і не могли бути відомі заявникові. Отже, за правилами цієї статті як нововиявлені можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення спору, які існували на час ухвалення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Відповідно не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалися учасники

процесу під час розгляду справи або ж які могли бути встановлені при виконанні арбітражним судом вимог процесуального законодавства.

Рішення Вищого арбітражного суду України від 11 серпня 2000 року, залишене без змін судовою колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов цього суду, вимогам статті 112 Арбітражного процесуального кодексу України не відповідає.

У зазначеному рішенні чітко не визначено коло обставин, які Вищий арбітражний суд України визнав нововиявленими, але зі змісту цього рішення можна дійти висновку про те, що такою обставиною визнано відсутність на час розгляду справи наказу ФДМУ про затвердження результатів комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго" за грошові кошти відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 17.07.1998 року № 4.

Проте вказана обставина не є нововиявленою у розумінні статті 112 Арбітражного процесуального кодексу України.

ФДМУ є стороною в даній справі, його представник брав участь в судовому засіданні 20 серпня 1998 року та давав пояснення, а тому у суду не було ніяких процесуальних перешкод для з'ясування питання щодо обставин затвердження ФДМУ рішення конкурсної комісії, яким визначено остаточного переможця зазначеного комерційного конкурсу.

Статтею 16 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 18.05.2000 року 
№ 1724-111) передбачено, що продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів, та на фондових біржах здійснюється у порядку, що затверджується ФДМУ, Антимонопольним комітетом України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". За статтею 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якою регламентовано порядок проведення конкурсу, після закінчення засідання конкурсною комісією складається протокол, в якому зазначаються відомості щодо умов конкурсу, пропозицій учасників конкурсу, обґрунтування вибору переможця конкурсу, відомості про учасників конкурсу; протокол підписується всіма членами конкурсної комісії та в триденний строк з дня проведення конкурсу надсилається відповідному органу приватизації; результати конкурсу затверджує орган приватизації (частина 7).

Як установлено Вищим арбітражним судом України при розгляді справи, затвердження ФДМУ результатів комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго" за грошові кошти відбулося. Зокрема це відображено у грифі "Затверджую" на першому аркуші протоколу конкурсної комісії від 17.07.1998 року № 4 за підписом в.о. Голови ФДМУ, скріпленим печаткою ФДМУ. Затвердження органом приватизації результатів конкурсу у такий спосіб вимогам закону не суперечить. Видання з цього приводу додатково ще й наказу ФДМУ законом не вимагається. За цих обставин відсутність наказу ФДМУ, як юридичної форми рішення цього органу, не має значення для справи.

Таким чином, у порушення розділу XIІ1 Арбітражного процесуального кодексу України підставою для перегляду рішення Вищого арбітражного суду України від 20 серпня 1998 року стали обставини, які установлені судом при розгляді справи та яким дана юридична оцінка. У решті мотиви рішення Вищого господарського суду України від 11 серпня 2000 року, залишеного без змін судовою колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов цього суду, є новою оцінкою обставин справи, що виходять за межі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, зазначені мотиви не спростовують викладених у рішенні Вищого арбітражного суду України від 20 серпня 1998 року висновків про те, що при підведенні підсумків комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ДАЕК "Одесаобленерго" за грошові кошти остаточного переможця визначено без дотримання законодавчо визначеного критерію.

Враховуючи викладене, постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 8 листопада 2000 року № 04-1/1-16/230 та рішення Вищого арбітражного суду України від 
11 серпня 2000 року слід скасувати, а законне й обґрунтоване рішення цього суду від 20 серпня 1998 року - залишити в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення Вищого арбітражного суду України. У зв'язку з цим наведений у 
статті 11118 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 8 листопада 2000 року № 04-1/1-16/230 та рішення Вищого арбітражного суду України від 11 серпня 2000 року слід скасувати, а рішення Вищого арбітражного суду України від 20 серпня 1998 року залишити в силі.

  Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи