Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 20 листопада 2019 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Зміцнення союзу науки і судової практики дозволить краще захистити земельні права в Україні (Короткі нотатки з науково-практичної конференції, проведеної в Чернігові Вищим господарським судом України і місцевим господарським судом) 15.06.2009 Друкувати

Ця проблема – земельні відносини в сучасній Україні – виникла не сьогодні, проте її злободенність, особливо в щоденній практичній площині, більш ніж очевидна; багато хто вважає, що це – закономірний наслідок перехідного періоду після тоталітарного суспільства, в якому ми жили ще два десятиліття тому…
Однак, як переконують фахівці, не все так однозначно. І за часів радянської влади земельні відносини не були, за великим рахунком, ні цивілізованими, ні вкрай порочними. А перехідний період (період "смути і суєти" в суспільному житті) лише оголив та підсилив усі проблеми. Тому факт залишається фактом: нинішні системні вади земельного законодавства (а, по суті, - відсутність його цілісної, зрозумілої і чіткої концепції), ускладнені недоліками судово-процесуальної реформи, призвели до виникнення гострих проблем у сфері визначення юрисдикції спеціалізованих судів з розгляду земельних спорів та різнобічності судової практики. Навіть до хибного явища своєрідної "конкуренції" судових юрисдикцій, що взагалі неприпустиме – як явище.

Саме про все це точилася зацікавлена і предметна розмова на науково-практичній конференції "Земельні відносини: правове регулювання та судова практика" 10 – 11 червня цього року, організованій ВГСУ та господарським судом Чернігівської області.

Відрадно, що, за загальною оцінкою учасників, конференція стала першою масштабною спробою періоду незалежності України спільно з відомими вченими, чисельними представниками суддівського корпусу (близько 50 суддів), прокуратури, Фонду держмайна, Мінюсту України, інших держструктур та незалежних юристів-експертів сконцентрувати свої зусилля на вирішенні актуальних теоретичних і практичних питань у сфері судового захисту земельних прав та забезпеченні регулювання земельних відносин – з метою утвердження законності та правового порядку у цій сфері.

Ініціатором проведення конференції стала судова палата з розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин, ВГСУ (голова – кандидат юридичних наук, заступник Голови ВГСУ А. Й. Осетинський), організаційну місію на місці її проведення взяв на себе господарський суд Чернігівської області ( голова – В.І. Шестак).
Всім учасникам конференції дали серйозний органічний поштовх до глибоких роздумів та узагальнень, зокрема, виступи авторитетних в Україні вчених, фахівців з даної тематики: В.В. Носіка – доктора юридичних наук, професора кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (тема: "Проблеми застосування у господарському судочинстві ст. 13 Конституції України щодо здійснення прав власника на землю від імені українського народу"), Н.С. Кузнєцової – доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України (тема: "Проблема співвідношення земельного та цивільного законодавства при вирішенні господарських спорів з питань земельних відносин"), О.П. Подцерковного – завідувача кафедри господарського права і процесу Одеської національної юридичної академії, доктора юридичних наук (тема: "Способи захисту прав у земельних відносинах"), Й. Г. Богдана –кандидата юридичних наук, доцента кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Я. Франка (тема: "Юрисдикція господарських судів щодо розгляду та вирішення земельних спорів"), Р.А. Майданика – завідувача кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, професора, доктора юридичних наук, члена-кореспондента Академії правових наук України (тема: "Судовий захист прав іноземних інвесторів на нерухомість: державна реєстрація, експропріація, гарантії іноземних інвестицій, оспорювання правових актів органів влади"), А. Г. Барабаш – доцент кафедри цивільного і господарського права Чернігівського державного інституту економіки і управління, кандидат юридичних наук (тема: "Припинення права на земельні ділянки та вилучення земельних ділянок") та інших вчених.

Надзвичайно цінним та повчальним практичним досвідом з вирішення земельних спорів і постановкою проблемних питань щодо цього поділилися судді ВГСУ Є. Першиков, Є. Чернов, Л. Рогач, Т. Данилова, А. Уліцький, а також багато суддів з місцевих та апеляційних господарських судів України.

Присутні ще раз переконалися, що винесена на обговорення учасників конференції тема земельних відносин – вкрай гостра і важлива на нинішньому етапі життя українського соціуму. Вона вимагає оперативного і кваліфікованого розв’язання.

Науково-практична конференція не лише констатувала багатогранність означеної реальним життям проблеми та своє бачення виходу з неї, а й прийняла суттєві, аргументовані та детальні рекомендації щодо внесення відповідних змін у законодавство і вдосконалення господарського судочинства та правосуддя в цілому в зазначених вище питаннях.
Прийнято також ряд рекомендацій Вищому господарському суду України.

Прокоментувати їх та зробити аналітичний огляд роботи конференції прес-служба попросила А.Й. Осетинського, заступника Голови ВГСУ, голову судової палати, котра ініціювала проведення конференції, кандидата юридичних наук:

-Якщо коротко підсумовувати результати конференції, варто зазначити, перш за все: тема такої зацікавленої розмови давно назріла – з огляду на злободенність проблеми земельних відносин, що реально існують сьогодні в Україні.

Відомо з історії людства, що адекватне вирішення питань землі, власності на землю, користування земельними ділянками, що знаходяться у чужому володінні, є одним з пріоритетних для забезпечення сталого розвитку. У що може вилитися невдоволення порядком розподілу землі як матеріального блага, тривалі зловживання владними повноваженнями та їх зухвалість, відсутність або недотримання адекватних правил (у сучасному світі – легітимних правових норм), також добре відомо.

На жаль, наразі можемо констатувати відсутність методології та системного бачення земельної реформи, хаотичне хитання між моделями нормативного регулювання, у корінні яких скоріше політичний та особистий інтерес, аніж фаховий аналіз.

Ми, звичайно, не ставили за мету проведенням конференції нашвидкуруч вирішити всі проблеми у сфері земельних відносин, чи то пак судової практики у земельних спорах. Очевидно, це й неможливо, навіть з тієї причини, що не може бути здійснено виключно судом, хоча би й Вищим, оскільки потребує участі та дії з боку інших державних інституцій. Передусім, належного законотворення, а у насправді широкому вимірі – концептуальної єдності правової реформи як такої.

То ж ми й не намагалися підмінити компетенцію законодавчого органу, інших органів влади, владнати політичні конфлікти, здійснити тотальну перевірку законності дій органів місцевого самоврядування – тобто, не прагнули цілеспрямовано шукати відповіді на питання, які суд не в змозі вирішити, які не притаманні інституційній компетенції судової влади.

Натомість, з’ясувати, які правомірні правила підлягають застосуванню до окремих видів земельних відносин, як вони застосовуються у судовій процедурі вирішення спорів, що з них виникають, якою мірою реалізується принцип судової дискреції при вирішенні таких спорів, наскільки уся ця діяльність відповідає вимозі ефективності правосуддя та що, у правозастосовній площині, необхідно здійснити для вдосконалення цієї діяльності, ставити за мету ми завжди можемо і повинні.

Отже, коротко про "сигнальні пункти" нашої конференції, на яких було зосереджено найбільше уваги учасників.

По-перше, це злиденне становище питання юрисдикції судів з розгляду земельних спорів. Як свідчать останні дослідження, аналіз судової практики, що здійснені, у тому числі і Вищим господарським судом України, про чітке розмежування юрисдикції адміністративних та господарських судів і нині, через чотири роки, вести мову не доводиться. У сфері земельних спорів, це, передусім, пов’язано з визначенням юридичної природи та конкретного змісту повноважень органів місцевого самоврядування і виконавчої влади у галузі земельних відносин, яке зовсім по різному тлумачать суди. Відомо, що суди сьогодні орієнтують на застосування категорії "спору про право".

Це також блок питань, що пов’язані з порядком надання земельних ділянок комунальної власності в оренду, який постійно зазнає змін, внаслідок чого у судовій практиці спос

« Повернутись до всіх матеріалів групи