Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 2 квітня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
ДЕРЖАВА ЗОБОВ’ЯЗАНА ЗА СВОЄЮ КОНСТИТУЦІЄЮ ДОТРИМУВАТИСЯ ОСОБЛИВОГО ПОРЯДКУ ФІНАНСУВАННЯ СУДІВ, або ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ ДО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПОДАННЯ ВГСУ 06.10.2009 Друкувати

У зв'язку з численними зверненнями засобів масової інформації та окремих журналістів до прес-служби ВГСУ з приводу Конституційного подання Вищого господарського суду, ухваленого постановою пленуму суду від 30 липня та підтриманого Радою суддів господарських судів 25 вересня 2009 року, інформуємо:

Враховуючи вкрай незадовільне фінансування вітчизняного судочинства (всього на 22 відсотки від потреби українських судів на 2009 рік), ВГСУ просить Конституційний Суд України відкрити конституційне провадження щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції України, а також деяких статей Закону України "Про судоустрій України" та Закону України "Про статус суддів" у їх взаємозв'язку і роз'яснити, зокрема:

1) чи означають приписи другого речення частини першої статті 130 Конституції України, згідно яких у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів, що ці видатки у Державному бюджеті України повинні визначатися окремими рядками по кожному суду;

2) чи можуть бути закладені у Державному бюджеті України видатки на утримання судів у меншому розмірі від рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом;

3) чи означають приписи першого речення частини першої статті 130 Конституції України та абзацу сьомого частини сьомої статті 14 Закону України "Про судоустрій України", що судова влада може формувати свій бюджет самостійно і безпосередньо вносити його до Верховної Ради України;

4) чи означає особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, що Бюджетним кодексом України повинна бути передбачена особлива процедура планування бюджетних асигнувань на фінансування судової влади та особливий порядок використання коштів Державного бюджету України, виділених на фінансування судової влади;

5) чи ставиться належне фінансування органів судової влади в залежність від виконання Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що у провадженні Конституційного Суду України вже перебуває подання Вищого господарського суду України  щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку з приписами статті 6 та частини другої статті 126 Конституції України стосовно здійснення організаційного забезпечення діяльності судів, тобто заходів фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру органом виконавчої влади, то ВГСУ запропонував об'єднати ці подання в одне конституційне провадження у справі.

Отже, підставою цього конституційного подання є необхідність з'ясування питання чи відповідає визначений положеннями глав 6 і 7 Бюджетного кодексу України порядок складання, розгляду і прийняття Державного бюджету України, в частині фінансування судів, приписам частини першої статті 130 Конституції України, абзацу сьомого і восьмого частини сьомої статті 14 та частини другої статті 118 Закону України "Про судоустрій України", частини третьої статті 3, абзаців десятого і одинадцятого частини першої та частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів", що передбачають додаткові гарантії забезпечення державою фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів.

При цьому ВГСУ виходить із загальновідомого постулату: у демократичній державі однією з найважливіших гарантій самостійності суду та незалежності суддів є належне їх забезпечення, достойна оплата праці суддів та фінансування судів у розмірі, достатньому для ефективного виконання судами їхніх функцій.

Проте вітчизняна практика фінансування судів  свідчить, що ні відповідні положення статей Конституції України, ні статей законів України "Про судоустрій України" та "Про статус суддів", які передбачають запровадження особливого порядку фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, не виконуються, оскільки не мають реального механізму реалізації і відповідальності за неналежне їх виконання.

Безпосередньо ж на незадовільний стан фінансування судів в Україні суттєво впливає існуюча недосконала, законодавчо встановлена процедура планування бюджетних асигнувань на фінансування судової влади. Необхідність реформувати процедуру планування бюджетних асигнувань на фінансування судової влади назріла давно. Сьогодні очевидно, що недофінансування використовується як різновид залежності вітчизняних судів від органів виконавчої та законодавчої влади.

Варто також підкреслити: на пленумах ВГСУ та зборах суддів ця проблема останнім часом піднімалася неодноразово, тому нині суддівський корпус господарських судів країни вправі розраховувати на солідарну підтримку суддів інших юрисдикцій; без такої підтримки у відстоюванні загальних законних інтересів судової влади України просто не обійтись.

Це і є ті основні причини, що змусили Вищий господарський суд України  звернутися до Конституційного Суду України за офіційним тлумаченням Конституції та чинних законів України і роз'ясненням непростої ситуації з фінансуванням судової системи в цілому.

                                                                  

                                                                                       Прес-служба ВГСУ

« Повернутись до всіх матеріалів групи