Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 8 серпня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інтерв’ю заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського газеті “Юридичний вісник України” 24.02.2006 Друкувати
Ринковий механізм, як і будь-яке інше складне явище, не може розвиватися без зіткнень і конфліктів, що призводять до суперечностей між суб'єктами господарської діяльності. Подібні спори вирішують господарські суди. Саме про перспективи господарського судочинства, його роль у прийнятті судових рішень у зв'язку із запровадженням системи адміністративних судів та про перебіг судової реформи йшлося у розмові із заступником голови Вищого господарського суду України, кандидатом юридичних наук, заслуженим юристом України Анатолієм ОСЕТИНСЬКИМ. Як відомо, Президент України оголосив 2006 рік роком судової реформи. У зв'язку з цим по стає питання щодо перспектив господарського судочинства? Дійсно, питання спеціалізації судів сьогодні постало з новою гостротою, а набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ) спричинило виникнення складної і суперечливої ситуації, пов'язаної з розмежуванням справ адміністративної та господарської юрисдикції. Фактично, компетенцію господарських судів звужено, але, разом з тим, внаслідок "розмитості" та юридичної недосконалості нормативних формулювань система розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням господарської діяльності, зазнала значного розбалансування та на деякий час була майже паралізована. На жаль, нагоду переконатись у цьому мали і судді, і практикуючі юристи та адвокати, і всі, хто бере участь у судових процесах, а ефективного шляху вирішення цих проблем досі не знайдено. Однак, незважаючи на очевидність прорахунків та непродуманість останніх змін у судочинстві та судоустрої (і це при тому, що запровадження адміністративних судів проголошувалось одним з пріоритетів реформування судової системи), деякими фахівцями та високими посадовцями наполегливо обстоюється доцільність ліквідації господарських судів. Стверджується необхідність дотримання чистоти правової теорії, "сурогатність" господарського права та штучність господарської юрисдикції. Вважаю, є всі підстави очікувати, що ця дискусія у майбутньому продовжиться. Необхідно відрізняти поетапний, обґрунтований І практично виправданий процес перетворень від реформаційної лихоманки, зумовленої надмірною амбітністю окремих осіб. Господарські суди в Україні мають глибоке історичне коріння, багаторічний досвід ефективного вирішення економічних спорів, становлять діючу систему, на упорядкування якої було затрачено численні зусилля декількох поколінь. Чи варто ламати те, що працює? Переконаний — ні. А ось прийняття нового Господарського процесуального кодексу з максимальним урахуванням інтересів учасників процесу, виправленням процедурних недоліків, виявлених практикою, опрацювання нового підходу до можливості перегляду у ревізійному порядку, приділення уваги внутрішній спеціалізації, посилення ролі правових позицій Вищого господарського суду для забезпечення однакового правозастосування, вирішення питань кадрового забезпечення з огляду на специфіку справ, які розглядаються в господарському суді, — все це, безумовно, є актуальним, і саме у цих напрямах я вбачаю найближчі орієнтири розвитку господарського судочинства в Україні. При нагоді хочу також висловити сподівання, що ключові питання у сфері господарського судочинства будуть позитивно вирішені саме у цьому році, оскільки він є знаковим для системи господарських (арбітражних) судів —виповнюється 15 років з моменту її утворення, І зміцнення авторитету господарського правосуддя, наближення діяльності господарських судів до потреб сьогодення є саме на часі. Необхідним та вкрай важливим етапом у розвитку спеціалізованого правосуддя має також стати прийняття Закону України "Про спеціалізовані суди", яким будуть врегульовані сучасні аспекти реалізації конституційного принципу побудови системи судів загальної юрисдикції. Продовжуються спори щодо скасування Господарського кодексу України у зв'язку з тим. то його норми суперечать правовим приписам Цивільного кодексу. Ваша думка з цього приводу? Ця тема все частіше стає предметом спекулятивних коментарів, спрямованих на створення надмірного ажіотажу, критики заради критики, досягнення певних політичних цілей, які, власне, підмінюють конструктивну діяльність щодо створення оптимальної бази регулювання економічних відносин. Наявність окремих, часом істотних, неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексом є очевидною, проте чергові радикальні кроки на кшталт скасування щойно запровадженого кодифікаційного акта аж ніяк не сприятимуть вирішенню проблеми. На мій погляд, коріння даної конфліктної ситуації слід шукати у відсутності концептуального бачення структури українського законодавства, зокрема, щодо регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері економіки. Якщо ознайомитися з досвідом інших країн, насамперед європейських (для чого, до речі, у законодавців було достатньо часу та можливостей), то ми побачимо, що ключовою умовою створення ефективної нормативної бази є узгодженість методологічних підходів, визначеність щодо предметів та обсягів регулювання, які знаходять підтвердження на практиці та неодмінно враховують існуючі в країні реалії. З цим логічно ув'язані координація дій правової спільноти щодо розробки нового законодавства, доповнення та вдосконалення існуючих актів, продуманість та єдність вживаної термінології. Навряд чи варто розраховувати на те, що колись вдасться створити ідеальний, бездоганно упорядкований та позбавлений найдрібніших недоліків закон, який вичерпно передбачатиме всю різноманітність життєвої дійсності. Але уникнути багатьох дублювань і протиріч цілком можливо на рівні підготовки та прийняття відповідних актів, за умови сумлінного ставлення відповідальних осіб до своєї роботи. Крім того, розв'язання проблем конкуренції норм, колізій, що виникають при їх застосуванні, тлумачення правоположень є неодмінною складовою суддівської діяльності. І можна навести чимало прикладів, коли Вищий господарський суд України (ВГСУ) як суд касаційної інстанції господарської юрисдикції брав на себе відповідальність щодо уточнення чи конкретизації тих чи інших правових аспектів, недостатньо або неповно врегульованих законом. Гадаю, введення в дію Господарського кодексу України, загалом, було вірним кроком, а потенціал кодифікації правових приписів, які регулюють господарську діяльність, є значним. Водночас, його трансформація у відчутні позитивні результати для розвитку економічної системи країни залежить від узгодженої діяльності з "синхронізації" відповідної нормативної бази. Як Ви знаєте, з 1 вересня минулого року в нашій країні почала діяти система адміністративних судів. Чи зміниться при цьому роль та вага прийняття господарських рішень у нашій державі, адже деякі спори віднині віднесені до юрисдикції адміністративних судів. Як у цій ситуації взаємодіятимуть Вищий адміністративний та Вищий господарський суди? У першу чергу хочу зазначити, що система поки що діє на папері, оскільки необхідних умов матеріально-технічного та кадрового характеру на момент набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства створено не було. Тому деякі категорії справ, які за новим процесуальним законодавством відносяться до адміністративної юрисдикції, доводиться розглядати господарським судам, а їх перегляд у касаційному порядку здійснює Виший адміністративний суд. Виникла некоректна з юридичної та практичної точки зору ситуація: багато справ, які розглядались у першій та апеляційній інстанції за правилами Господарського процесуального кодексу України, у касаційній інстанції підлягають перегляду у порядку, передбаченому КАСУ. У зв'язку з наявністю численних проблемних питань з приводу визначення категорій спорів, юрисдикцію яких змінено, у Вищому господарському суді було створено робочу групу з підготовки пропозицій щодо розмежування підвідомчості спорів, до діяльності якої залучались голови апеляційних господарських судів та науковці-правники, проведено консультації з представниками Верховного та Вищого адміністративного судів. Зазначу також, що до Вищого адміністративного суду з ВГСУ було передано для здійснення касаційного перегляду рішень місцевих та апеляційних господарських судів понад 4 тисяч справ. Прийняття господарських рішень у державі й надалі носитиме надзвичайно важливий характер з огляду на високу динаміку економічних перетворень та актуальність оздоровлення економіки, однак ще раз хочу наголосити на тому, що характер відносин, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності між господарюючими суб'єктами й владними органами, накопичений досвід та кадрова укомплектованість господарських судів свідчили на користь збереження відповідних категорій справ у господарській юрисдикції. Проте, сподіваємось на плідну співпрацю з колегами з Вищого адміністративного суду у майбутньому і, зі свого боку, демонструємо готовність поділитись своїм досвідом. Чи виникають труднощі у здійсненні господарського судочинства у зв'язку із запровадженням електронного підпису? Варто зазначити, що хоча Закон України "Про електронний цифровий підпис" набрав чинності ще 1 січня 2004 року (Вищий господарський суд України поінформував про це господарські суди відповідним листом), розвиток електронного документообігу фактично гальмувався через відсутність акредитованих засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів. Тому і у господарському судочинстві донедавна електронні документи як докази практично не використовувались. Сьогодні ж, з огляду на розвиток інформаційного суспільства та пріоритетність запровадження новітніх інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя можна очікувати, що національна система електронного цифрового підпису нарешті запрацює. Відтак активізується і використання електронних документів у господарській діяльності, державних установах, адже потенційна сфера застосування електронного підпису насправді дуже широка. Вважаю цей напрям дуже перспективним, але задля успішної реалізації запланованих новацій необхідно прямо закріпити у відповідних процесуальних кодексах електронні документи як вид доказів. Насамперед це стосується Господарського процесуального кодексу, оскільки саме з господарським оборотом найтісніше пов'язане здійснення електронних платежів, реєстраційних процедур, оформлення електронної документації тощо. Яка динаміка надходження справ на розгляд Вищого господарського суду за останній рік? Чи не могли б Ви їх охарактеризувати? Актуальне запитання, оскільки динаміка надходження справ до Вищого господарського суду України у порівнянні з 2004 роком змінилась, особливо наприкінці року. У підсумку, за результатами 2005 року до ВГСУ надійшло 28 636 скарг та подань, а це майже на півтисячі більше, ніж у 2004. Проте, якщо протягом січня-серпня спостерігалось стабільне зростання надходжень (лише у липні показник 2005 року виявився незначним чином нижчим за аналогічний місяць 2004 року), то з вересня розпочався зворотний процес, а у грудні надходження скоротились майже у 2 рази у порівнянні з груднем 2004 року. Не викликає сумнівів, що причини такої різкої зміни пов'язані перш за все із введенням в дію Кодексу адміністративного судочинства та зі змінами, внесеними до цього процесуального акта, внаслідок чого підвідомчість значної кількості справ було змінено. Певне відношення це має до всіх судових палат, які діють у Вищому господарському суді, але головним чином, звичайно, судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів, яка, власне, повністю змінила спеціалізацію. Які прийняті основні рекомендації чи постанови ВГСУ Ви відзначили б у минулому році? На подолання яких проблем вони були спрямовані? Рік, що минув, видався дуже напруженим як для всієї системи господарських судів, так і для суду касаційної інстанції зокрема. Численні законодавчі зміни, насамперед пов'язані з виконанням соціально-політичних зобов'язань держави, каскад політичних подій, інші чинники суспільного характеру — все це зумовило підвищену увагу з боку державних діячів, політиків, засобів масової інформації та й наших громадян взагалі до діяльності судів господарської юрисдикції. Але, на мій погляд, цей період лише підтвердив високий професіоналізм суддів та працівників господарських судів, які, попри приховані та неприховані спроби вплинути на прийняття тих чи інших відповідальних рішень, забезпечили повний, всебічний та об'єктивний розгляд резонансних справ, суворо дотримуючись вимог закону щодо суддівської діяльності. У цьому контексті насамперед слід згадати справи за позовами Генеральної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів, пов'язані із визнанням недійсними актів Фонду державного майна щодо продажу пакетів акцій ВАТ "Криворіжсталь" та ВАТ "Нікопольській завод феросплавів". Вищий господарський суд оперативно відреагував на зміни у законодавстві, якими скасовувались пільги зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) окремими суб'єктами господарювання, роз'яснивши порядок застосування відповідних положень у листі від 12 травня 2005 року. У липні президія ВГСУ надала довгоочікувані рекомендації щодо застосування законодавства України з питань митної справи, в яких на основі проведеної аналітичної обробки матеріалів судової практики висвітлювались проблемні аспекти застосування норм щодо сплати митних та акцизних зборів; визначення митної вартості товарів, правомірності відмови митних органів проводити митне оформлення з відстрочкою сплати Імпортером податкового зобов'язання шляхом видачі податкового векселя, ввезення товару на пільгових умовах. Варто також назвати рекомендації, присвячені таким актуальним питанням практики господарських судів, як призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності, та, враховуючи розвиток альтернативних інститутів вирішення спорів, застосування Закону України "Про третейські суди". Ваше бачення майбутнього ГПК і чи підтримуєте ідею максимальної уніфікації господарського і цивільного процесів? Які підстави для оскарження рішень Вищого господарського суду до Верховного Суду вважаєте за необхідне зберегти у новому ГПК? Твердження, що господарське процесуальне законодавство потребує приведення у відповідність до вимог часу та європейських стандартів відправлення правосуддя відповідає дійсності, і, судячи з проекту нового кодексу, підготовленого до другого читання, бурхливі дебати протягом декількох років тривали недарма, хоча, на жаль, і не всі пропозиції Вищого господарського суду були враховані профільним комітетом парламенту. Взагалі, у ході подальшої процесуальної реформи необхідно перш за все домогтися концептуальної узгодженості та системності заходів реформування на основі уніфікації та раціоналізації підходів та принципів структурної побудови кодифікованих процесуальних актів, термінології, що використовується, уникнення необґрунтованих відмінностей та розбіжностей у процесуальному законодавстві різних галузей. Це стосується, зокрема, формулювання вимог до оформлення позовних заяв та скарг, процедури розгляду справ, правової допомоги тощо й особливо дотримання єдиного порядку розміщення аналогічних за змістом норм у структурі процесуальних законів. Однак неодмінною умовою має бути й врахування специфіки видів судочинства, зокрема господарського, оскільки тут найбільш важливим є максимально швидке та оперативне вирішення спірних ситуацій, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності. Насамперед такими особливостями є так звана документованість процесу; проста у порівнянні з цивільним та кримінальним провадженням процедура визначення належності, достовірності та допустимості доказів; відсутність інституту показань свідків тощо. У новому кодексі обов'язково необхідно усунути існуючу можливість "стрибкової" касації, чіткіше визначити категорії спорів, які підлягають вирішенню у господарських судах, передбачити спрощену процедуру розгляду окремих категорій справ та встановити, нарешті, відповідно до теорії судоустрою та практики побудови інстанційної судової системи в європейських країнах єдину касаційну інстанцію — Виший господарський суд. Рішення цього судового органу можуть бути переглянуті Верховним Судом України лише за винятковими обставинами, до яких слід віднести: неоднакове застосування тієї самої норми права вищими судовими інстанціями загальних і спеціалізованих судів, неправильне застосування норм щодо підвідомчості спорів загальним І спеціалізованим судам та визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання нашої держави.
« Повернутись до всіх матеріалів групи