Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 19 січня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Захист прав інтелектуальної власності господарськими судами України: реалії та перспективи 19.01.2006 Друкувати
В Україні послідовно створюються умови для належного судового захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, в тому числі прав, які належать іноземним суб’єктам підприємницької діяльності. Визначальна роль у забезпеченні такого захисту належить господарським судам як судам спеціалізованим в системі судів загальної юрисдикції, оскільки значна кількість відповідних спорів виникає між суб’єктами підприємницької діяльності. Серед вжитих протягом останніх трьох років заходів щодо забезпечення ефективного судового захисту відповідних прав слід назвати запровадження в господарських судах спеціалізації суддів, їх навчання, інформування судів з питань застосування законодавства, а також надання необхідних рекомендацій судам з метою забезпечення однакової і правильної судової практики. У Вищому господарському суді України створено Судову палату з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Аналогічні палати створено також в апеляційних господарських судах України, а в місцевих господарських судах України визначено колегії суддів чи окремих суддів, які спеціалізуються на розгляді справ зазначеної категорії. Зважаючи на актуальність вирішення проблем захисту права інтелектуальної власності в Україні, судді господарських судів України навчаються в Інституті інтелектуальної власності і права за спеціальністю “Інтелектуальна власність”. Після закінчення названого Інституту судді отримують дипломи державного зразка про другу вищу освіту. На даний час 8 суддів господарських судів закінчили навчання в цьому Інституті, а 8 продовжують навчання. З 2005 року серед студентів - і судді Судової палати Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Вищим господарським судом України завершено підготовку пакету рекомендацій господарським судам України з питань практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, в тому числі з питань практики призначення судових експертиз у відповідних справах. Господарським судам надсилаються огляди матеріалів судової практики, судові акти Вищого господарського суду України розміщуються на його веб-сайті та в спеціальних виданнях. Серед таких видань слід відзначити збірник “Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності”. Актуальність вжиття названих заходів очевидна, оскільки зберігається усталена тенденція до збільшення кількості таких справ, у тому числі тих, що розглядаються судом касаційної інстанції. Так, якщо протягом 2003 року до Судової палати з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, надійшло 29 касаційних скарг у справах відповідної категорії, то в 2004 році надійшло вже 49 таких скарг; протягом січня – жовтня 2005 року до названої Судової палати надійшла 71 касаційна скарга у відповідних справах. Ці справи стосуються широкого спектру питань, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, а саме: - порушення прав на торговельні марки, у тому числі про: визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг; припинення дії міжнародної реєстрації в Україні і визнання недійсною міжнародної реєстрації на торговельну марку; припинення незаконного використання торговельної марки; усунення порушень виключного права на знак для товарів і послуг; заборону використовувати позначення; визнання знака добре відомим; - порушення авторського права і суміжних прав, з них з позовними вимогами про: припинення дій, що порушують авторське право; стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав; стягнення авторської винагороди; - порушення патентних прав, а саме: припинення дій, що порушують права власника патенту на винахід; визнання недійсним патенту на промисловий зразок; заборону використання патенту на винахід. Найбільша кількість розглянутих справ у сфері інтелектуальної власності стосується вимог про визнання недійсними свідоцтв на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) з підстав їх невідповідності умовам надання правової охорони. Переконані, що чинне законодавство України та здійснені Вищим господарським судом організаційні заходи дозволяють власникам прав на об’єкти інтелектуальної власності знайти в Україні належний захист прав і законних інтересів в господарських судах. Такий захист може забезпечуватися й іноземним особам, які мають рівні з фізичними і юридичними особами України передбачені законодавством про інтелектуальну власність права відповідно до міжнародних договорів України чи на принципах взаємності. В судовій практиці наявні й деякі проблеми, які особливо гостро постали у зв’язку з набранням чинності з 1 вересня поточного року Кодексу адміністративного судочинства України і пов’язані з розмежування юрисдикції між адміністративними і господарськими судами. Це зумовлено тим, що за критерій віднесення справ до юрисдикції адміністративних судів обрано поділ норм права на публічне і приватне і не надано визначення поняття “публічно-правовий спір”. Проте чи можна без такого законодавчого визначення чітко розмежувати юрисдикцію між адміністративними і господарськими судами за наявності безлічі прикладів, коли норми публічного права присутні в сфері приватно - правових відносин і навпаки. Саме господарські правовідносини є прикладом органічного поєднання відповідного правового регулювання, і тому у багатьох випадках складно визначити, яким за своїм змістом правом регулюються ті чи інші правовідносини - приватним чи публічним, і якому суду, адміністративному чи господарському, підвідомчі відповідні спори. На даний час недостатньо чітке законодавче регулювання пов’язаних з цим питань призвело до невизначеності в тому, які саме справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, мають розглядатися цими судами в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, які касаційні скарги Вищим господарським судом України повинні бути передані і в якому порядку на розгляд Вищого адміністративного суду України. Це змусило Вищий господарський суд України звернутися до Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції з конкретними пропозиціями щодо шляхів вирішення відповідних проблем. Абсолютно очевидно, що у зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України відбулося розірвання цілісної юрисдикції єдиних за своєю правовою природою справ у спорах, які виникають у сфері господарювання. Це, на нашу думку, не відповідає визначеному Конституцією України принципу спеціалізації судових установ, а найголовніше – не сприятиме забезпеченню належного захисту прав і охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Не найкращою є й ситуація, яка склалася стосовно спорів, що виникають у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Так, за приписами Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку про те, що спори за участю Державного департаменту інтелектуальної власності (далі – Департамент), наприклад, про визнання патентів недійсними, розглядатимуться адміністративним судом, а інші спори, в яких Департамент участі не бере, наприклад, про встановлення факту використання промислового зразка, авторства на промисловий зразок тощо – в господарському суді. За таких обставин проблемним є забезпечення єдності судової практики. На нашу думку, у визначенні підвідомчості відповідних спорів слід виходити з такого. Відносини щодо захисту особами свого права інтелектуальної власності, зокрема, й відносини, пов’язані з визнанням недійсними свідоцтв та патентів на об’єкти права інтелектуальної власності, за своєю правовою природою мають цивільний характер, оскільки це прямо передбачено статтями 469, 479 488 та 499 Цивільного кодексу України. Патенти є охоронними документами промислової власності, яким держава засвідчує право інтелектуальної власності особи на створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Права, які випливають з патенту, можуть бути об’єктом цивільного обороту. Свідоцтва є охоронними документами промислової власності, що засвідчують реєстрацію об’єкта промислової власності (товарний знак, топологію ІМС, раціоналізаторська пропозиція), його пріоритет та виключні права власника. Права, що випливають із свідоцтва, також можуть бути об’єктами цивільного обороту. Тому відносини у спорах про визнання недійсними зазначених правоохоронних документів не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, хоча їх учасниками є Департамент або інший державний орган, що має повноваження видавати ці документи. У визначенні природи цих відносин слід, на нашу думку, враховувати також приписи Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного кодексу України, які співвідносяться між собою. Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до кола способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Викладений припис Цивільного кодексу України стосується й спорів про визнання недійсними правоохороннних документів на об’єкти промислової власності, оскільки відносини учасників цих спорів засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності. Необхідно також враховувати суб’єктний склад учасників спорів про визнання недійсними правоохоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності: поряд з Департаментом відповідачами у справах з таких спорів в усіх випадках виступає суб’єкт господарювання, цивільних прав та інтересів якого безпосередньо стосується даний спір. З урахуванням наведеного можна зробити єдино правильний висновок про те, що спори за участю органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності про визнання недійсними правоохоронних документів повинні розглядатися господарськими судами. У зв’язку з існуванням відповідних проблем слід внести необхідні зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі до розділу УІІ цього Кодексу “Прикінцеві та перехідні положення”. У підготовці таких змін доцільно повернутися до обговорення питання щодо специфіки господарських правовідносин, їх регулювання єдиним законодавчим актом – Господарським кодексом України, який органічно поєднує приватно-правові і публічно-правові норми. Визначальними ознаками цих відносин є їх характер та суб'єктний склад учасників, до яких належать особи, зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. Москаленко В.С. Заступник Голови Вищого господарського суду України – голова Судової палати з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності (опубліковано в журналі “Інтелектуальна власність” , №12, 2005)
« Повернутись до всіх матеріалів групи